У зв'язку з авральною метушнею довкола законопроекту про обіг земель сільськогосподарського призначення Зе-команді треба запам'ятати кілька прописних "земельних" істин

Викладу їх максимально спрощено, для легшого засвоєння.

1. Вся земля в Україні, в тому числі вся земля сільгосппризначення, є народною власністю. Закріплено усіма без винятку Конституціями української держави - і Декларацією про державний суверенітет України в придачу.

2. Приватизувати землю, набувати її у власність безоплатно можуть тільки громадяни України, сільгоспземлю - тільки селяни.

3. Жодної державної власності на всі землі України не існує. Як і комунальної власності на якусь частину земель. Це маячня собача від банди під назвою "українська політична еліта", а відповідне положення частини першої статті 84 ЗКУ є мертвонародженим - оскільки явно суперечить Конституції. Навіть рішення КСУ не потрібне.

Право державної та комунальної власності на землю, передбачене Конституцією України, за нагоди може набуватись юридичними особами під назвою "органи державної влади" та "органи місцевого самоврядування" на підставі цивільно-правових угод.

А не "на хапок", шляхом шахрайської реєстрації "права державної власності на землю" за мить до реєстрації земельного правочину, як це робиться зараз. Конституція не передбачає можливості набуття органами влади права власності на землю безоплатно із земель народної власності. А вони можуть діяти виключно у межах, визначених Конституцією. І вищезгадане "мертве" положення ЗКУ нічого не міняє.

Це істини основоположні. А тепер до інших, не менш важливих істин, які мають бути прямо відображені у законопроекті про обіг земель сільгосппризначення.

Сільгоспземель, відповідно до чинного законодавства, є багато видів. І якщо у законі про обіг сільгоспземель від самого початку, ще в загальних положеннях, не розкласти всі ці види сільгоспземель ретельно по поличках, то нічого іншого від такого закону, крім великої біди й горя, не буде.

То що ж це за види земель?

1. Головний вид земель сільгосппризначення, обіг яких протиправно "заборонено" вже 18 років, це земельні частки (паї) та відповідні земельні ділянки для товарного сільгоспвиробництва. Саме ці землі сільськогосподарського призначення щонайперше маються на увазі при кожній згадці про "мораторій".

Це перша "поличка" законопроекту.

2. Землі колективної власності, що з середини 90-х не розподілені між селянами завдяки безупинній турботі "захисників селян". Здебільшого це так звані несільськогосподарські угіддя. Які ніхто інший, крім селян, не має права приватизувати.

Нерозподілені сільгоспземлі - це друга "поличка".

3. Сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя, досі не передані у колективну та приватну власність селян.

Тобто, неприватизовані землі. Які так само ніхто, крім селян, не має права приватизувати, набувати у власність безоплатно.

Це третя "поличка".

4. Інші сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя, обіг яких не обтяжено "мораторієм". Наприклад, землі для ведення фермерського, особистого селянського господарства тощо.

Інші землі - це четверта "поличка" загальних положень законопроекту.

Якщо всі ці види сільгоспземель у законі не буде формально-юридично розмежовано, звалено докупи, то не запрацює не те що прозорий земельний ринок, а навіть земельний базар. Розбій на великій дорозі почнеться.

Щоб запобігти цьому і завдати закону конструктивності, стаття 1 закону має бути такою, як у моєму законопроекті. Хто цікавиться, може ознайомитися за посиланням. Продовження буде.