Від маленьких хлопчиків і дорослих жінок суспільство забагато вимагає

До нескінченності підвищувати людський ККД не тільки не можливо, а й шкідливо

Навіть за стандартами одержимого продуктивністю та ефективністю американського суспільства я — людина досить продуктивна і організована. Не спізнююся, роботу виконую вчасно, вмію мобілізуватися і сконцентруватися на завданні, а при роботі над великим проектом розбиваю його на кроки і послідовно їх виконую. Також я швидко думаю, пишу, ходжу і говорю — одним словом, багато принципів "високоефективних людей" у мене розвинені на рівні інстинктів. Проте, я абсолютно впевнена, що до нескінченності підвищувати людський ККД не тільки не можливо, а й шкідливо.

У кожної людини є своя межа, і не варто пропускати сигнали про її наближення. Мій "дзвіночок", що настав час сповільнитися, — це коли, побачивши хорошого знайомого, я змінюю траєкторію, щоб не витрачати час на розмову, - пише Тетяна Ворожко для "Голосу Америки".

Припинила підписуватися на журнал "Працююча мати", бо їхня філософія нескінченого підвищення ефективності почала мене дратувати

Я припинила підписуватися на журнал "Працююча мати", бо їхня філософія нескінченого підвищення ефективності почала мене дратувати. У кожному номері наводиться розклад дня чергової успішної жінки, в якому немає часу на відпочинок, спілкування з друзями і вкрай мало сну. А також дається маса порад, як можна все встигати, поєднуючи різні справи, наприклад, мити унітаз і купати малюка одночасно, а в кінці номера робляться підрахунки: мовляв, цей номер заощадив вам стільки-то хвилин.

Куди так поспішати? Що потім згадаємо про життя, крім галочок, поставлених навпроти виконаних завдань? А про дитинство сина чи доньки, під час годування яких ти працюєш на планшеті, а під час купання — миєш туалет? У чому полягає успіх — щоб все встигнути, переробивши неабияку купу справ, чи прожити щасливе життя?

У чому полягає успіх - щоб все встигнути, переробивши неабияку купу справ, чи прожити щасливе життя?

Якщо працювати не тільки багато, а і швидко та ефективно, то більше втомлюєшся — мозок працює активніше і витрачає більше енергії - треба більше відпочинку. Але мало хто звільнений в результаті ефективної роботи час витрачає на відпочинок.

Шеріл Сандберг, операційний директор Facebook, у своїй книзі "Включайся!" пише, що для довгострокового успіху в житті і кар'єрі треба не боятися відмовляти, коли до тебе висувають надмірні вимоги. Вона наводить приклад, як в компанії McKinsey багато людей звільнялися через те, що "згорали", або хворіли через надмірне навантаження, причому у момент звільнення у них виявлялися невикористані дні відпустки. Начальники ніколи не перестануть вимагати від своїх підлеглих все більше і більше — це вже завдання підлеглого окреслити межі своїх можливостей, стверджує вона.

Для довгострокового успіху в житті і кар'єрі треба не боятися відмовляти, коли до тебе висувають надмірні вимоги

Я помітила, що часом жінки перекладають відповідальність за своє здоров'я на інших. "Доїздяться вони на мені - захворію, і нехай їм буде соромно", — ніби думають вони. Ніколи нікому соромно не стане. У кращому випадку пошкодують про звільнення продуктивної співробітниці, в гіршому скажуть, що не "потягнула".

Деякі американські жінки, щоб впоратися з усіма покладеними на них завданнями, вдаються до послуг, як його тут називають, "маленького помічника мами" — пігулок. Психіатр Лоренс Гілл в книзі "Остання нормальна дитина" пише про цікаву закономірність: серед дітей частіше у хлопчиків, ніж у дівчат діагностують синдроми дефіциту уваги і гіперактивності, а серед дорослих навпаки — частіше у жінок, ніж у чоловіків. Він це пояснює тим, що від маленьких хлопчиків і дорослих жінок суспільство дуже багато вимагає. Шестирічним хлопчикам важко висидіти цілу годину на уроці, а 30-річним жінкам — ростити дітей, працювати на роботі і вдома.

Синдроми дефіциту уваги і гіперактивності серед дітей у хлопчиків діагностують частіше, ніж у дівчат, а серед дорослих навпаки - частіше у жінок, ніж у чоловіків

І тим, і іншим допомагає "риталін", незалежно від того, чи дійсно вони мають дефіцит уваги, або їм цієї уваги треба дуже багато, пише Гілл і розповідає, що до нього приходять жінки, які намагаються зробити неможливе, — матері немовлят працюють і вчаться. І вони ніяк не пов'язують з цим свої складності з концентрацією уваги, порушеннями сну і різкими перепадами настрою.

А у заняттях, де потрібні творчі навички, підхід "працювати, працювати і ще раз працювати" — контпродуктивний. І число таких професій в постіндустріальному суспільстві зростає - все більше рутинної роботи автоматизується.

Компанія 3 М в холодній Міннесоті - унікальна. Там випускають десятки тисяч найменувань продуктів — від сенсорних екранів до губки для миття посуду. Об'єднує ці речі одне — всі вони винайдені в 3 М, одному зі світових лідерів за кількістю інновацій.

Джей Лернер в книзі "Уяви: Як працює уява" наводить приклад цієї компанії як піонера у використанні новітніх знань у сфері вивчення роботи мозку в організації праці. Він вказує на два методи: можливість думати в атмосфері без стресу і спілкування.

Для того, щоб вирішити якусь складну задачу, іноді її необхідно "відпустити"

Для того, щоб вирішити якусь складну задачу, іноді її необхідно "відпустити": розслабитися і дати можливість мозку через низку найнесподіваніших асоціацій прийти до правильного рішення. Тому часто осяяння приходить, коли гуляєш або приймаєш ванну. Одного разу кінцівка до статті, яку я ніяк не могла придумати, прийшла мені в голову, коли стоматолог чистив мій зубний канал.

Компанія, якій понад 100 років, не підганяє своїх винахідників довгим батогом. Протягом дня вони можуть сходити в спортзал чи прогулятися доріжками між офісними приміщеннями.

Також від працівників вимагається спілкуватися з колегами. Адже винахідник нового клею може наштовхнути на цікаву думку творця нового виду пластику. З тією ж метою — щоб працівники спілкувалися і наштовхували один одного на ідеї - покійний Стів Джобс, беручи участь у розробці приміщення студії Pixar, наполягав на тому, щоб усі туалети були розташовані в фойє на першому поверсі, поряд з кав'ярнею. Він вірив, що невимушені короткі розмови корисніші за спеціально скликані наради та мозкові штурми.

Невимушені короткі розмови корисніші за спеціально скликані наради та мозкові штурми

Водночас людина, яка займається розумовою працею, мусить мати можливість на певний час зосередитися на завданні, увійти у так званий "потік" — психічний стан, коли людина повністю включена у те, чим займається.

Історично можливість подумати і присвятити увагу розумовій праці чи творчості мали лише чоловіки. Навіть якщо жінці вдавалося увійти у творчу професію, яка вважалися чоловічою, її час та увага їй не належали. Вони працювали уривками чи по ночах.

У листах та біографії авторки багатьох книг, з яких найбільш відомою є "Хатина дядька Тома", Гаррієтт Бічер-Стоу описується її нещадна боротьба за час писати. "Ніщо інше, ніж залізна воля дозволяє мені коли-небудь писати; це як гребти проти вітру та хвилі", цитує її біограф.

Історично можливість подумати і присвятити увагу розумовій праці чи творчості мали лише чоловіки

Навіть зараз, як свідчить дослідження Американського університету у Вашингтоні, на жінок-вчених в університетах США покладається більше організаційних та менторських обов'язків, ніж на чоловіків, що залишає їм менше часу на статті та дослідження.

Також у кожної людини є "вікно продуктивності", час, коли їй найкраще працюється і коли їй найлегше увійти у стан потоку. В мене це зранку — між 9 та 11 — коли я пишу свої найкращі статті, блоги і сценарії. На тренінгах з продуктивності радять цей час присвячувати виключно творчій роботі, відкладаючи організаційні та адміністративні справи на потім, що, на жаль, не завжди можна зробити.

Ще один гарний спосіб стимулювати творчу уяву — прогулянка. Адже людство 97% свого існування як виду вирішувало найскладніші завдання на ходу — тікаючи від шаблезубого тигра, в гонитві за мамонтом або в пошуках нового місця для ночівлі. Тому працівники, які всюди їздять на машині і обідають за робочим столом, не використовують повністю свій творчий потенціал.

У кожної людини є "вікно продуктивності", час, коли їй найкраще працюється і коли їй найлегше увійти у стан потоку

Часто я практикую так звані "зустрічі-прогулянки" (walking meetings), коли обговорюю проблеми, ідеї та проекти з колегами під час невеличкої прогулянки коридором чи навколо будинку. І калорії спалюються, і думається краще, і іншим колегам в офісі із відкритим плануванням не заважаємо.

У творчій роботі, вірю я, не варто і демонізувати помилки. Звичайно, у нашому випадку, журналіст мусить перевіряти інформацію та має існувати чітка та працююча система перевірки один одного, але створений керівництвом страх помилитися блокує ініціативу, уяву і змушує працівників братися виключно за прості завдання. До того ж — на помилках вчаться і інколи вони стають джерелом відкриттів. Якби Олександр Флеммінг завжди ретельно мив свої чашки Петрі, він би ніколи не винайшов пеніцилін!

У творчій роботі, вірю я, не варто і демонізувати помилки

Очевидно, що у цьому блозі я не виступаю за неробство та нехлюйство. Мене саму часто дивує, чому людина, що не може впоратися із завданням, просто не візьме і не зробить. У цьому випадку працює лише чітка постановка задачі із конкретним часом, до якого її треба зробити, та наслідками, якщо цього не станеться.

Але, коли ми самі є високо мотивованими та продуктивними творчими працівниками чи ними керуємо, не завадить взяти до уваги як новітні наукові напрацювання, так і досвід провідних компаній. І всі вони вказують на те, що методам трудового табору чи конвеєрному способу виробництва у сучасному офісі - не місце.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі