Найняти "догвокера" або "бебісітера" - недешеве задоволення

До тих пір, поки я не завела собаку, я й гадки не мала, яке в Америці "собакоцентрічне" суспільство! Тобто здогадувалася, але в повній мірі не уявляла, поки в нашій родині не з'явився Воллі. Так, це мій собака і звати його як робота, який рятував планету. Йому 10 місяців, він з притулку, помісь лабрадора з чимось ще.

Ставлення американців до собак виявляється вже у тому, як тут називають їх та людей, з якими вони живуть. Тут майже ніколи не говорять "господар" або "власник". Тут кажуть "parent", або батько. Мене постійно називають "мама Воллі". А у мого сина можуть запитати: "Як поживає твій брат?" До речі, навіть на упаковках продуктів для собак останнім часом стали все частіше вживати слово "батько", - пише Ксенія Туркова для "Голосу Америки".

На вулицях американської столиці та у багатьох інших містах можна побачити спеціальні станції із пакетами, щоб прибрати за собакою, відром для сміття і санітайзером для рук. І вони тут ледь не на кожному кроці: у місті, де я живу у штаті Меріленд, – практично за 100 метрів одна від одної. Загалом, не прибрати за собакою тут просто неможливо - це непристойно, за це штрафують, та ще й нагадування всюди.

До речі, собака в Америці - це ще і чудовий спосіб покращити англійську для власника. Навіть під час невеликої прогулянки 5-7 досить змістовних нетривалих розмов вам забезпечені! З собакою обов'язково будуть знайомитися перехожі і питати, скільки їй років, звідки вона, що любить, чого не любить і так далі.

Тих, хто вигулює собак, називають "догвокерами", а тих, хто сидить з собаками, - "догсіттерами" і часто жартома - "бебісітерами". Тобто знову про собак говорять так, як про людей. Найняти "догвокера" або "бебісітера" - недешеве задоволення. Прогулянка коштує мінімум 20 доларів. Взагалі на собак тут витрачають чи не стільки ж грошей як на дітей.

У Вашингтоні і околицях дуже багато кав'ярень і ресторанів з позначкою "dog friendly", або "дружні до собак". На вулицях можна побачити миски з водою для собак.

А в кав'ярні Starbucks навіть придумали спеціальне частування для таких відвідувачів - папучіно. Це просто збиті вершки в стаканчику. Мій Воллі вже знає, що коли ми заходимо до кав'ярні і я замовляю собі еспресо, на нього чекає папучіно!

Втім, "дружні до собак" тут не тільки кав'ярні і ресторани, а й бібліотеки! У всіх бібліотеках нашого округу Монтгомері в штаті Мериленд є щотижнева акція "Почитай собаці". Волонтери приводять сюди собак, а батьки - дітей, які з якихось причин соромляться читати вголос і бояться зробити помилку.

Є і ще одна відмінність американського собачого словника від українського. Якщо в Україні собак "заводять", а тих, що в притулку, - "беруть", "підбирають", то у США цуценят "всиновлюють", приймають в родину. Тобто використовується те же дієслово, що і для усиновлення дітей. І є безліч організацій, які займаються усиновленням собак, зокрема, влаштовують спеціальні акції, на які будь-хто може прийти, познайомитися з собаками і вибрати свою, єдину.

Загалом, собака в Америці - це ваш родич, а не якийсь там "чотириногий друг" або "домашній вихованець". Собаки тут буквально купаються в любові. Як в басейнах в день їх закриття наприкінці літа, коли похлюпатися у воді нарешті дається змога не господарям без собак, а собакам без господарів. Тобто без батьків.