У Зеленського кадровий дефолт – ні алюмінію, ні лайна, ні палиць
Благими намірами вистелена дорога в пекло
В принципі, коли голосуєш "за кого завгодно, лише б...", то дивно дивуватися результату.
Хто завгодно, аби тільки не він...
За що і боролися.
Мені зараз закидають, що я топив за Зеленського. Передбачити перемогу і топити - різні речі. Мені симпатичний сам Володя. Я люблю self made man. Поважаю людей, які зробили себе з нічого. Кажуть, і я маю підстави думати, що мені не брешуть: він реально хоче змін, проти корупції і за європейський шлях розвитку.
Це прекрасно. Тільки ось - чи злетить?
Зеленський реально хоче змін, проти корупції і за європейський шлях розвитку. Тільки ось - чи злетить?
Уявіть собі, приходить людина до інвестора і показує проект. Офігенний проект! Просто космос! Вчора намалював із натхненням, як каже Богдан. Око радіє, руки сверблять - хочуть здійснити!
Відмінно, каже інвестор, схвалюю. Але дорого. Давай будувати згідно з проектом, але не з алюмінію. Давай з лайна і палиць! Дешево і сердито. Інакше не потягнемо.
- Але ж не злетить!
- Злетить. Але не так високо. Є думка і розрахунок. Нам високо і не треба! Зійде і так!
- Добре, - погоджується автор. - Будуємо! Нехай з лайна і палиць, але проект офігенний! Вивезе!
Будівництво кипить. Інвестор задоволений. Народ слухає і аплодує.
- Гм, - каже інвестор через деякий час, - не хотів тебе засмучувати, але однаково дорого! Давай економити на палицях? Ти ж не проти?
- Так розвалиться ж!
- Дамо висохнути, щоб схопилось. Ми ж не все приберемо, а тільки частину, щоб зекономити! Робимо? Інакше треба згортатися!
- Давай, - каже автор. І гірко зітхає.
Будівництво йде без палиць. Повільно. Треба чекати, поки висохне. Треба ліпити з того, що є. Але будуємо...
Але і це ще не все. Автор ще не знає, що незабаром доведеться економити і на лайні.
Не можна побудувати партію-лідера з лайна і палиць. Кадровий голод був завжди, просто зараз він досяг загрозливих величин. У нас немає алюмінію. Недостатньо палиць і лайно не встигає засохнути і іноді не ліпиться через клімат...
І на цьому лайнольоті нам треба летіти... Причому, далеко і довго. Аж наповнююсь оптимізмом, коли уявляю собі це видовище.
Але ми на борту, зійти нікуди, треба летіти.
Немає стратегічного плану, ми імпровізуємо на розладнаному роялі
Благими намірами вистелена дорога в пекло. Проблема не в тому, що саме говорить Богдан. Проблема в тому, що він не договорює.
Що стоїть за словами "кадровий дефолт"? Що можна зробити з людьми, набраними за рекомендацією штабів? Ноїв ковчег? Кожній тварі по парі? З ними, взагалі, можна що-небудь робити? Або тільки полюбити те, що залишилось?
Немає стратегічного плану, ми імпровізуємо на розладнаному роялі і видимо в світ, щоб показати йому "Кузькину мать" і які ми круті.
Ні алюмінію, ні лайна, ні палиць... Щиро шкода Зеленського.
Але економити вже нема на чому...
