"Північний потік-2" – це не про газ, а про війну
Бізнес для Путіна – постачання нафти. Газ використовує виключно як політичну зброю
Компроміс, який був досягнутий між Німеччиною і Францією щодо будівництва газопроводу "Північний потік-2", став зрозумілим після засідання комітету постійних представників ЄС і Європейського парламенту.
Зміни у європейській Газовій директиві щодо поширення правил, обов'язкових для газопроводів всередині ЄС, на газопроводи третіх країн, поширюється і на "Північний потік-2". Однак регулятором цих правил стане країна, по території якої проходить горезвісний маршрут доставки газу - тобто Німеччина. Берлін отримує право робити винятки з Газової директиви, однак тільки після перевірки і затвердження цих винятків Європейською комісією. Саме за Брюсселем, а не за Берліном залишається останнє слово, - пише Віталій Портников для espreso.tv.
За Брюсселем, а не за Берліном залишається останнє слово
У Німеччині досягнутий компроміс сприймають із полегшенням. І тому, що без його досягнення реалізація проекту "Північний потік-2" може зупинитися. І тому, що цей компроміс демонструє прихильність Берліна своїми зобов'язанням. І тому, що компроміс Німеччини і Франції покликаний довести, що мова йде виключно про бізнес, а не про політику.
Залишилося тільки дізнатися, як досягнутий під час сьогоднішнього засідання компроміс будуть сприймати у Москві. Тому що для Кремля "Північний потік-2" - ніякий не бізнес, а політика у чистому вигляді. Бізнес для Путіна - постачання нафти, а газ використовується виключно як політична зброя. І те, в чому давно переконалися українці, чомусь стало новиною для німців та інших наївних європейців.
Будівництвом "Північного потоку-2" Кремль намагається досягти трьох простих цілей - посилити енергетичну залежність країн Західної і Північної Європи від Москви, підірвати економічний потенціал країн Центральної Європи шляхом позбавлення їх прибутків від транзиту і розв'язати собі руки для повномасштабної війни на території України. "Північний потік-2" - це не про газ. Це про війну. А необхідність у такій війні зростає на тлі неминучого зубожіння населення Росії. Виходить, що Берлін однією рукою - підтримуючи санкційну політику проти агресора - підштовхує Путіна до війни, а іншою - підтримуючи будівництво "Північного потоку-2" - створює умови для такої війни. Який феєрверк стратегічного мислення!
Якщо навіть змію не зупинити, її ще можна позбавити отруйного жала
Але тепер ситуація може змінитися. Якщо Берлін вирішить розвивати "Північний потік-2" саме як бізнес-проект, чи викличе це розуміння у Москві? А якщо Берлін вирішить допомогти Кремлю і запровадити тільки ті виключення, які полегшать Путіну реалізацію його політичних планів, чи викличе це розуміння у Брюсселі?
І тут багато що залежатиме від зусиль тих, хто розуміє небезпеку будівництва "Північного потоку-2" і суть намірів Кремля, від зусиль американської, польської, української дипломатії, від нових санкцій - також і проти західних компаній, які беруть участь у реалізації проекту. Ні, боротьбу ще не закінчено. І якщо навіть змію не зупинити, її ще можна позбавити отруйного жала.
