Законів протесту ніхто не відміняв

10 осіб загинули, понад тисячу судових рішень та 3,5 тисячі затриманих. Такий результат двомісячного протистояння у Франції. Рух "жовтих жилетів", який розпочався з 3% зростання цін на пальне, минулими вихідними призвів до чергової критичної точки – спроби захоплення державного приміщення. 5 січня протестувальники, виламавши двері та вікна, ввірвались у одне з французьких міністерств.

Це було не перше зіткнення. Від початку акція сформувалась з елементами насилля. У перший день протестувальники намагались пробитись в Єлисейський палац. У результаті відбулися і зіткнення з поліцією, і застосування сльозоточивого газу.

Один із законів протесту: насилля або зупиняє протест (люди лякаються), або буде супроводжувати акцію весь період, постійно вимагаючи підвищувати градус протистояння. Показовим стало те, що кількість протестувальників знизилась. Якщо 17 листопад у перший день протесту було заявлено про 120 тис., то минулими вихідними цифри просіли до 25 до 50 тис. осіб.

Та зменшення учасників збільшило рівень агресії з обох боків. Прем'єр-міністр заявив про наміри посилити відповідальність за екстремізм під час акцій протесту: заборонити участь у них хуліганів та носіння масок.

І тут починаються паралелі з Революцією гідності. Точніше з реакцією тодішньої влади на протести. Нагадаю, що їх відновлення у січні 2014 року – після традиційних для українців свят – було простимулюване самою владою. А точніше - прийняття парламентом "драконівських законів" 16 січня, які нібито спрямовувались проти екстремізму (до речі, серед них і заборона балаклав). Київські закони спровокували найрадикальніших протестувальників і призвели до початку першої гарячої фази протистояння, яка тривала з 19 по 21 січня. У результаті мобілізація учасників Майдану була не просто відновлена після свят, але переведена на інших – напівмілітарний рівень.

Скажете - Париж не Київ. Так, хоча б тому, що Янукович не йшов на поступки, як це зробив Макрон. "Легітимний" вирішив тиснути. А Макрон спочатку вивів з протестувальників основну, хоча й інертну масу завдяки своїм обіцянкам.

Але в цілому це не змінює законів протесту. Якщо компромісами вивести з натовпу інертну масу, у ньому залишаться лише радикали. Яких з одного боку - нічого не стримує і не обмежує, а з іншого - і не підтримує. Через власну малочисельність вони можуть просто "розсмоктатись". Та спровокувавши цю радикальну частину, протест не просто відновиться, він перейде в іншу – кривавішу фазу протистояння.

Тому посилювати відповідальність протестувальників можна виключно тоді, коли сам протест або завершився, або влада впевнена у своїй перемозі. А не під час "гри". Якщо звичайно ваша мета – подолати, а не розпалити насильницьке протистояння.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua