Такими ми стали у совку

Нещодавно придбала велосипед. Гарний, м'ятного кольору, з кошичком. Як у фільмах про період до Другої світової війни. Давно про такий мріяла. Але через тиждень зрозуміла, що він мені не підходить. Велосипед більше годився для рівнинної місцевості. Тому і модель називалась "голландська". А мені був потрібен стиль "горбиста місцевість". Тож поїхала до магазину його повертати.

Хоча давно живу в Іспанії, але радянське минуле, коли щось повернути до магазину було майже неможливо, тихенько шкрябало у душі. Всю дорогу готувалась до відбиття атаки. Але у магазині його так швидко забрали, що навіть не встигла озвучити свої заготовлені діалоги. Мені аж стало нецікаво.

Цей момент ще раз нагадав, що ми, вихідці з пострадянської дійсності, тяжко звикаємо до європейської цивілізації. Але так було не тільки з нами. Іспанці, які зараз дуже європейський народ, ще недавно були схожими на боязких українців і почувались у інших європейських країнах досить невпевнено.

Якось подруга порадили подивитися фільм про іспанську еміграцію 60-х років "Один франк, 14 песет". Там розповідається про двох друзів, які поїхали шукати роботу до Швейцарії. Коли іспанці їхали у швейцарському поїзді, то з'ївши свої бутерброди, викинули обгортки просто під ноги. Швейцарка, яка сиділа поруч, глянула з докором на іспанців, підняла і викинула папір до смітника.

На нудистському пляжі іспанці, які випадково туди потрапили, дивилися на голих швейцарців широко відкритими очима. Поки один з нудистів не зробив їм зауваження. Зараз у самій Іспанії є пляжі для нудистів, куди приїздять туристи з-за кордону.

Років з десять назад у Астурії, де я живу, відкрили шведський магазин IKEA. На початку продавець вкладала товар у безкоштовні великі паперові пакети. Люди почали брати по кілька пакетів про запас. IKEA відреагувала і ввела плату за пакет. Іспанці повелися не дуже цивілізовано. Шведи змушені були вносити корективи.

Раніше у чергах у банках іспанці стояли дуже близько один до одного, дихаючи у потилицю. Щоб виправити цю ситуацію і зберегти фінансові таємниці, на підлозі у банках почали малювати лінії, за якими треба було чекати. Так місцевих привчали до цивілізації у банках.

Щодо повернення речей до магазину, тут все зроблено для зручності клієнта. Велосипед, наприклад, можна повернути протягом двох місяців. Єдина умова — відсутність подряпин. Також комп'ютер можна повернути упродовж довгого часу. Іспанці іноді навіть зловживають такими законами. Купують перед новорічними святами одяг, а потім повертають.

Одного разу бачила, як у престижний дорогий магазин покупець вертала постільну білизну, яку напевно, випрала з якимось кольоровим одягом і та полиняла. Завідуючий відділом розумів, що покупець нахабно хотіла скористатися ліберальними нормами магазину, але все ж змушений був прийняти зіпсований товар. Магазинові краще втратити гроші, ніж порушити свої норми.

Українцям треба призвичаюватись до європейських звичаїв. Інші народи теж були змушені через це пройти. Якщо у іспанців вийшло, чому не вийде у нас, українців? Іноді ми вважаємо себе надто нецивілізованими. Такими стали у совку. Потрібні були покірність, страх, бідність. Задоволення потреб людей ніколи не було метою комуністичного режиму. Зараз маємо навчитись жити так, як цивілізоване суспільство.

Оригінал