Ефект бумеранга у всій його красі

Вчитайтеся в список з чотирьох пунктів.

Перше. Потрібно використовувати всі слабкі місця агресора і посилювати його проблеми, поки влада не зміниться.

Друге. Потрібно координувати дії з усіма, хто незадоволений діями агресора, тому що таких країн багато.

Третє. Потрібно відмовитися від ідеї "нормалізації відносин", тому що "норма", з точки зору противника, передбачає беззастережну капітуляцію.

Четверте. Потрібно вирішувати завдання виживання, шукати шляхи обходу створюваних нам перепон. Бо війна – не пора рефлексій про минуле.

Ні, це не українська стратегія протидії Москві. Це короткий виклад російської позиції щодо американських санкцій. Авторства глави російської Ради із зовнішньої і оборонної політики Федора Лук'янова, – пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Ефект бумеранга у всій його красі.

Москва має всі шанси відчути себе в українській шкурі. Тій самій, в якій Київ змушений жити останні чотири з половиною роки. З невеликою різницею.

США не вводили війська на територію Росії. Вся "американська агресія" – це лише санкції за російське втручання в справи інших країн. Як сусідніх, так і тих, що знаходяться на іншому боці земної кулі.

Немає нічого дивного в тому, що Росія намагається прикинутися жертвою. Це закономірно для будь-якого агресора. Від рядового погромника до цілої держави.

А ось що дійсно має значення – так це те, що російський рецепт виживання повністю повторює український. І, з великою часткою ймовірності, саме в такому вигляді буде втілюватися в життя. У те, що нинішні мешканці Кремля вирішать піти на поступки – віриться не дуже.

В цьому і полягає особливість авторитарних моделей. Можна сидіти на березі річки і чекати, поки течія пронесе мимо сучасників. У надії на те, що їх змиє в небуття демократична практика переобрання.

Для Володимира Путіна Трамп уже четвертий. Першим був Клінтон, потім – два терміни Буша, і стільки ж – у Обами. Завжди можна сподіватися на те, що якщо з кимось не склалися відносини, то можна дочекатися наступника.

Єдине, що може цьому перешкодити – інститути. Ті самі, що зберігають спадкоємність політики в ключових питаннях. Коли навіть зміна першої особи не призводить до ревізії принципових установок.

У США такі інститути є. Конгрес і Сенат змушують Білий дім ставати "яструбом" у тих питаннях, де він цілком готовий був залишитися "голубом". У спробі відбитися від звинувачень у "проросійськості" Дональду Трампу доводиться коригувати свої плани.

А чи є такі інститути у Києва – питання, яке залишається відкритим.

Copyright © 2017 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода