Вчитель має втручатися в дитячі суперечки

Хто винен у тому, що неповнолітні вчиняють злочини?

Протягом вихідних всі телеканали та соцмережі доклались до поширення відео з Одеси, на якому "подруги" жорстоко б'ють дівчинку.

На таке дивитись морально важко, але якщо не поширити, то до розслідування може не дійти.

Проблема є, проте подібні відео спотворюють реальну ситуацію і справляють враження ніби вся молодь така - "що ж це воно коїться".

Міфи і реальність підліткової злочинності в Україні:

- так, кримінальна активність підлітків у 10 разів вища, ніж у дорослих;

- ріст злочинності неповнолітніх в Україні перевищує показники народжуваності. Це означає, що до вчинення злочинів вдається все більша частина осіб, які не досягли 18 років, із загальної їх кількості;

- вік найвищої кримінальної активності - 16-17 років.

Але це міф, що в СРСР такого не було. З 1972 по 1991 в УРСР злочинність неповнолітніх зросла втричі. Й піонерська організація з проблемою дозвілля підлітків не впоралась. І жорстокість тоді була, просто її не фільмували на смартфони і не викладали в інтернет.

Росла злочинність неповнолітніх і в незалежній Україні аж до 2006. Потім поступово почала знижуватись і набула більш-менш стабільних прогнозованих показників.

Але - і це другий міф - знижуватись почала не за рахунок покращення в країні, і не за рахунок роботи правоохоронних органів, а тому що катастрофічно впала народжуваність на початку 1990-х. Тобто, до 2006-го виросло вже значно менше підлітків, ніж було ще років 10 тому.

Крім того, на формальне зменшення злочинності неповнолітніх вплинули зміни у кримінальному кодексі. Збільшилась сума крадіжки після якої настає кримінальна відповідальність. А неповнолітні найчастіше вчиняють саме крадіжки. Тобто більшість з них після змін у законодавстві стали нести адміністративну, а не кримінальну відповідальність.

Хто винен у тому, що неповнолітні вчиняють злочини? Всі - батьки, школа, держава і суспільство в цілому. Злочинність неповнолітніх - це дзеркало суспільства і його найближче майбутнє.

Просто порівняйте загальноосвітні школи і музичні. В музичних школах діти не б'ються, бо їх дозвілля сплановане батьками, бо їх світогляд і коло інтересів постійно розширюється.

По-друге, дитина відтворює ті алгоритми поведінки, які найчастіше бачила в своєму житті.

По-третє, система шкільної освіти не дає можливості людині поважати себе та заслужити повагу в колективі, якщо вона погано вчиться. В наших школах досі таврують дітей оцінками, як і батьків на зборах. А це спонукає дітей до інших способів привернення уваги.

Наші школи самі провокують ці "розборки", бо з першого класу їх вчать не "стукати" вчительці. Вчитель не втручається у дитячі суперечки. А повинно бути навпаки. Вчитель повинен бути медіатором. Вчитель - це як суд для дорослих. Краще ж суд, ніж самосуд. А наших дітей постійно вчать самосуду - самі розбирайтеся.

Оригінал