Солдати неудачі. Про долю російських найманців в Україні і Сирії

Воюють фантоми - приходять реальні гроби

На момент написання цієї колонки з більшою або меншою вірогідністю відомо, що в ніч із 7 на 8 лютого в Сирії, в районі колишнього нафтопереробного заводу Ель-Ісба, біля населеного пункту Хішам, при зіткненні з силами міжнародної коаліції загинули четверо бійців ПВК Вагнера, які воювали на боці Башара Асада.

За даними Conflict Intelligence Team, це Олексій Ладигін із Рязані, Станіслав Матвєєв і Ігор Косотуров із міста Азбест Свердловської області, а також Володимир Логінов. Ще про одного загиблого, колишнього нацбола Кирила Ананьєва, "Медіазоні" повідомив співголова партії "Другая Россия" Олександр Аверін.

З 8 до 12 лютого в масову загибель в цій атаці російських "солдат удачі" можна було вірити або не вірити, грунтуючись на інформації, викладеній у соціальних медіа, - пише Наталія Геворкян для "Радіо Свобода".

Про участь "російських найманців на боці проурядових сил" в цьому епізоді на північному сході Сирії першим із посиланням на офіційних осіб в Пентагоні розповів американський канал CBS. У репортажі вказувалося: якщо росіяни були вбиті під час американської атаки біля Хішашу, то це перший випадок, коли в результаті авіанальоту американців у Сирії загинули росіяни. Американці узгоджують свої дії з російськими військовими, і, за даними The New York Times, російську сторону поінформовали про атаку і та не зробила нічого, щоб їй запобігти. 8 лютого Міноборони заявило, що "в результаті обстрілу поранення отримали 25 ополченців проурядових військ", - і ні слова про те, чи були в їх числі росіяни.

Судячи з інформації, що потрапила в соцмережі, кількість убитих становить 100 або більше осіб. Тобто за одну ніч, якщо ця інформація вірна, приблизно стільки ж, скільки за весь час присутності ПВК Вагнера в Сирії, якщо вірити даним самих бійців. Ці дані, втім, відрізняються від даних військового відомства, в якому до недавнього часу стверджували, що всього на Близькому Сході загинуло 27 "приватників".

"Солдати удачі" тим і зручні всім країнам, які їх використовують, що в разі загибелі вони не псують офіційної статистики. Їхні втрати, як і вони самі, - поза офіційною зоною видимості. Цей вантаж 200 або вантаж 300 - втрата і біль тільки їх близьких і товаришів. Їх ніби немає, їх ніби не тренують на базах на балансі Міноборони, ніби не екіпірують і не закидають у зону конфлікту за державно-приватний рахунок. Їм платять готівкою, а в разі загибелі сім'ям виплачують, за різними даними, від 1 до 5 мільйонів рублів, у разі поранення - 500 тисяч. Вони як би поза законом, тому що російське законодавство передбачає покарання за найманство і створення незаконних збройних формувань.

У ці "ігри" грають багато країн із часів холодної війни. З тих пір ПВК не тільки не втратили актуальності, їх стає все більше. Вони вигідні різним урядам із різних причин, зокрема, в зонах конфлікту, де офіційно та чи інша країна начебто не воює, або вже не воює, або не хоче офіційно світитися (хоча сфера використання ПВК досить обширна - від консалтингу та тренінгу до логістики і охорони). Вважається, що найманцям плювати на ідеологію і політику, їм платять за роботу, вони її роблять. Вони зручні саме цією безвідповідальністю кого б то не було перед ними або їх самих перед ким би то не було. Принаймні, так у нас, оскільки законодавчо ні їх статус, ні статус їх наймача, ні права, обов'язки і відповідальність сторін ніде не прописані.

Про російські ПВК ми дізналися нещодавно. За прем'єрства Володимира Путіна в 2012 році в Держдумі його запитали про можливість використання приватних російських військових компаній як одного з інструментів впливу за кордоном. Він відповів: "Я вважаю, що це дійсно є інструментом реалізації національних інтересів без прямої участі держави. Ви маєте рацію абсолютно. Вважаю, що так, над цим можна подумати, розглянути". Через два роки був Крим, Донбас - без прямої участі держави, і Сирія, де Путін формально завершив військову операцію за участю Росії в листопаді 2017 року.

"Без прямої участі держави" зручно ще і тим, що вона не передбачає офіційної реакції, наприклад, на масову загибель найманців. Якби в аналогічній ситуації загинули офіційні російські військові, то це передбачало б якусь відповідь - що напружує, оскільки відповідати довелося б американцям. Але мене запевняють, що і в цьому випадку ніякої відповіді не було б, тому що Росія ніколи не шкодувала своїх людей і тому що не зважиться на пряме протистояння зі США.

Швидше за все, саме цією зручністю пояснюється те, що як мінімум двічі відхилили в Думі законопроекти, що передбачали легалізацію діяльності приватних військово-охоронних компаній (2012 і 2014 роки). У січні цього року про це знову заговорив міністр закордонних справ Сергій Лавров: "Треба чітко зафіксувати законодавчу базу, щоб ці люди були теж у правовому полі і захищені". Щось мені підказує: вигода використання найманців зокрема в тому, що вони поза правовим полем, і не здивуюся, якщо черговий законопроект буде внесений і знову відхилений.

У 2001 році 35 країн підписалися під конвенцією ООН, яка забороняє наймати, тренувати, використовувати і фінансувати найманців. У числі цих країн немає жодного постійного члена Ради безпеки ООН, жодної країни з серйозною армією. Ні Росії, ні США, ні Китаю. США до того ж виступають проти використання терміну "найманець".

Проте цей термін цілком точно відповідає характеру діяльності ПВК. Але на Заході наймом на таку роботу займаються все ж якісь легальні компанії, які несуть відповідальність за законами США, з одного боку, і як наймачі перед тими, кого наймають, - з іншого. Там із бійцями укладають контракти, думаю, досить докладні, вони мають страховку. Як це відбувається в Росії, чи є контракти, хто їх укладає і що там написано, чи передбачена страховка на випадок поранення або загибелі, я з'ясувати не змогла. Швидше за все, ні формального наймача, ні контракту, ні страховки у наших "приватників" немає. Хоча, кажуть, їм іноді в Кремлі вручають ордени. Ну да ... "Війна, Ваша Світлість, порожня гра. / Сьогодні - удача, а завтра - діра ..."

Якщо Міноборони, або хто там на зв'язку з американцями, знало, що під удар потраплять в тому числі російські "солдати удачі", і не попередило американців, це залишиться на їх совісті, але ніхто за це не відповість. Бійці ж там просто за бабки, поза політикою й ідеологією (на відміну від їхніх спонсорів). Чисто бізнес, нічого особистого, знали, на що йшли, а тут вони формально злочинці, і взагалі - чи були хлопчики? Формально це неіснуюча армія, якої немає ні в списках силових структур, ні в реєстрах юридичних осіб. Вагнеровці - це такі фантоми, примари війни. Реальні гроби, які в кращому випадку зможуть хоча б приблизно порахувати зусиллями журналістів і спостерігачів.

Copyright © 2017 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода