Шовінізм по-українськи

Якби автономія Криму мала виразний кримськотатарський акцент, не було б окупації

Є якась сумна символіка в тому, що напередодні чергової річниці депортації в суспільстві і соціальних мережах знову розгорілася полеміка щодо статусу кримськотатарської автономії. І навіть зараз, коли Україна не контролює Крим – і невідомо, коли він повернеться під контроль, – знаходяться люди, які запевняють, що кримські татари "повинні знати своє місце". Що Україна – унітарна держава, в якій не може бути автономій, і що максимум, який країна може надати кримським татарам, – підтримка їхньої мови та культури.

Я навіть не говоритиму, що це нерозумно з політичного погляду. Навіть якщо ти шовініст, щиро впевнений у правильності середньовічного гасла "Україна – для українців" (зрозуміло, для етнічних), ти можеш не видавати себе хоча б до моменту звільнення території від ворога і демонструвати крайнє співчуття до чужих національних потреб. Володимир Ілліч Ленін, між іншим, саме так і робив. Поки боровся з царизмом, писав цілі книжки про право націй на самовизначення, а як прийшов до влади – начхав на всі ці нації, перетворив їх самовизначення у фікцію. Але наші шовіністи, звичайно, розумніші і Леніна, і Сталіна. Вони чесно кажуть: нічого вам не дамо, а ви підтримуйте нас просто так, бо ми розумні і красиві. Навіть і не розумні та красиві, а тому що українці. пише Віталій Портніков для "Крим.Реалії".

Але я зовсім не хочу закликати співгромадян до цинізму. Я хочу закликати їх до моральності. До історичної моральності. Кримські татари створили в Криму державу ще тоді, коли багато європейських націй не могли мріяти не те що про власну державність, але й про національне відродження.

Цю державу не просто окупувала Російська імперія. Народ, який в ньому проживав, буквально витіснили з Криму – благо, культурна, мовна та релігійна близькість з Османською імперією цьому сприяла. Сталін лише завершив те, що почали інші лиходії – російські імператори.

Українці повинні розуміти, що їм просто історично пощастило втриматися на своїй землі – хоча і їх намагалися вигнати і заморити. Голодомор – одна з таких спроб. А ось кримським татарам закріпитися в окупованому Криму, залишитися там національною більшістю не вдалося. Але це не означає, що Крим перестав бути їх Батьківщиною, і вони повинні відмовитися від своєї мрії про державність. Просто ця державність має будуватися ними за підтримку Української держави і українського народу. Він у боргу у кримських татар.

Сама кримська автономія – і коли вона створювалася, і коли відновлювалась – задумувалася саме як автономія корінних народів Криму. Територіальна автономія – це фальсифікація, "обманка", про небезпеку якої я попереджав ще в 1991 році. Якби автономія Криму мала виразний кримськотатарський акцент, якщо б на півострові був, наприклад, двопалатний парламент з представництвом національностей, ніякої окупації просто не відбулося б. Та й сам півострів був би іншим і сприймався б інакше і самими кримськими татарами, і слов'янським населенням.

Я дивуюся, що багато хто просто не хоче зрозуміти цього очевидного факту, але закликає нас повторити помилки. .

Copyright © 2017 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода