Вкравши Крим, Путін поставив власну країну перед непростою дилемою - або домагатися повного перегляду існуючого світопорядку, або віддавати вкрадене, повертаючись в рамки міжнародного права. На перегляд у Росії, просто кажучи, не вистачає сил і засобів.

Перший міністр закордонних справ незалежної Російської Федерації Андрій Козирєв в своєму інтерв'ю "Голосу Америки" сказав про головну проблему, яка виникла після анексії Криму. Проблема ця - вихід самої Росії з правового поля, - пише Віталій Портніков для Крим.Реалії.

Після краху СРСР, за словами Козирєва, "були укладені угоди, згідно з якими розпад Радянського Союзу відбувався згідно з тими кордонів, які існували на той час. Ми це ще довго, як ви пам'ятаєте, обговорювали і прийшли до висновку, що, звичайно, цих кордонів необхідно дотримуватися. Вже після мене були підписані додаткові міждержавні договори, які теж повинні виконуватися. Дуже шкода, що російський уряд вирішив порушити ці міжнародні зобов'язання. Я думаю, що рано чи пізно Росії доведеться повернутися в правове поле. Потім, якщо Україна захоче, буде обговорюватися доля Криму, але для цього має бути повний перегляд відносин і, швидше за все, інший уряд в Москві".

Світ схильний розглядати і російський режим, і його придбання як тимчасовий фактор

Дійсно, питання приналежності Криму турбувало російське керівництво і на початку 90-х. Одразу ж після того, як Верховна Рада України проголосувала за Акт незалежності, прес-секретар президента Росії Павло Вощанов виступив із заявою, в якій питання про майбутнє Криму пов'язувалося - точніше, "розв'язувалося", з українською державністю. Вже після зникнення з політичної карти світу СРСР Верховна Рада Росії ставила питання про російський статус Севастополя. Москва намагалася активізувати проросійські сили в самому Криму, обрання президентом автономії Юрія Мєшкова безпосередньо погоджувалося з можливим відділенням Криму. Чому це не відбулося тоді? Не тільки тому, що українська державність - нехай і в радянській її формі - ще не була демонтована і могла чинити опір агресії ззовні. А ще й тому, що тодішні російські керівники зрозуміли, що захоплення чужих територій призведе до виходу самої Росії за рамки правового поля. Москва відмовилася від приєднання територій, фактично контрольованих Росією - Абхазії, Південної Осетії і Придністров'я. Здавалося, що нових територіальних конфліктів на пострадянському просторі більше не буде.

Добровільна та беззастережна відмова від Криму стане першою умовою для сприйняття Росії як партнера, а не небезпечного і непередбачуваного суперника

Вкравши Крим, Путін поставив власну країну перед непростою дилемою - або домагатися повного перегляду існуючого світопорядку, або віддавати вкрадене, повертаючись в рамки міжнародного права. На перегляд у Росії, просто кажучи, не вистачає сил і засобів. Так, Путін створює штучні вогнища напруженості за допомогою своєї участі в конфліктах на пострадянському просторі і на Близькому Сході, але для докорінної зміни ситуації, для реального перетворення Росії з регіонального хулігана в світового гравця потрібні зовсім інші масштаби. Саме тому цивілізований світ схильний розглядати і російський режим, і його придбання як тимчасовий фактор. І очікувати, що після краху Путіна і путінщини в Росії з'явиться влада, з якою можна буде розмовляти по-людськи.

Але люди в політиці тим і відрізняються від мутантів, що дотримуються основи права. Добровільна та беззастережна відмова від Криму стане першою умовою для сприйняття Росії як партнера, а не небезпечного і непередбачуваного суперника. Та й для російсько-українських відносин відмова від Криму і покарання винуватців і учасників анексії стане першим кроком до відновлення добросусідських відносин. При цьому я не сумніваюся, що досить велика частина російського суспільства буде сприймати цю неминучу відмову від чужого як акт національної ганьби.

Єльцин і Козирєв просто були більш далекоглядними за Путіна і Лаврова. Вони чудово розуміли, що ганьби легко можна уникнути - якщо не красти чуже.

Copyright © 2016 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода