Паралельна реальність прокремлівських кримчан: як вони бачать світ
В 2014-му році вони просто взяли і обнулили все, що з ними відбувалося після 1991-го.
Власники комп'ютерів нерідко створюють "образ диска" - він допомагає в будь-який момент часу повернутися до колись заданих еталонних налаштувань системи. Принагідно обнуляючи все, що відбувалося за час користування системою. Часом здається, що у проросійських хлопців в Криму такий "образ диску" був вшитий у голові.
І в 2014-му році вони просто взяли і обнулили все, що з ними відбувалося після 1991-го, - пише оглядач Павло Казарін для Крим.Реаліі.
Читаючи їхні профілі у соцмережах іноді чесно намагаєшся зрозуміти логіку. Ну просто з цікавості - щоб спробувати уявити світ, в якому вони живуть. Зрештою, будь-які патології цікаві. Особливо якщо мова йде про світогляд людини, яка вважає зраду - розсудливістю, а чесність - слабкістю.
Кожен з них пішов на свою віртуальну війну з уявним ворогом - мінімум напівтонів, виключно контрастні кольори
Часом здається, що ці люди просто намагаються зайвий раз не рефлексувати. Кожен з них пішов на свою віртуальну війну з уявним ворогом - мінімум напівтонів, виключно контрастні кольори. Більш того - весь їхній опис реальності теж батальний.
Одна дівчина, наприклад, описує свій досвід знайомства з іноземцями виключно через призму того, на чиєму боці та чи інша країна воювала в Другу світову. Тому італійці в її описі - противники. Хоч і не найжахливіші, бо все ж Муссоліні, а не Гітлер.
А інший юнак, наприклад, щиро переконаний, що людина може працювати на західну компанію тільки в тому випадку, якщо цей самий захід його завербував. Наприклад, взяв у полон і змусив кров'ю підписати угоду про здачу душі в довгострокову оренду. І ось цей самий юнак пише про те, що його колега, який воював в Афганістані, очевидно, був у полоні і там виявився завербований американськими солдатами. Після чого і став після 1991 року працювати в редакції одного американського ЗМІ.
У його картині світу будь-який факт співпраці із західними ЗМІ прирівнюється до держзради і може відбуватися лише після довгого вербування військовополоненого
Тобто в свідомості цієї молодої людини досі 1983 рік і Андропов. У його картині світу будь-який факт співпраці із західними ЗМІ прирівнюється до держзради і може відбуватися лише після довгого вербування військовополоненого. Можливо, він досі вважає, що пункт про життя родичів на окупованій території прибрали з анкет марно.
Тобто в його реальності не було 1991 го. Не було краху радянської моделі. Не було незворотного дрейфу країн в різне майбутнє. Не було гласності, свободи слова, ринку, конкуренції, дев'яностих, виборів, поїздок за кордон. Не було пристрасної мрії про те, щоб стати такими, як захід, і більш того - стати своїми для заходу.
Замість цього в його свідомості холодна війна, фарцовщики, глушилки для "Радіо свобода", уявні злочини, гомофобія, "агенти ЦРУ" і доблесне ЧК, яке "не дрімає".
Проблема в тому, що вони труять будь-кого, хто цьому процесу намагається чинити опір
Це тим дивніше, що ще недавно ці хлопці, в цілому, вважалися порівняно адекватними. Але тепер здається, що два роки тому вони дісталися до системного диска власної підсвідомості і обнулили себе до заводських налаштувань. Тих самих, що, судячи з усього, збігаються з роком їх народження.
І головна проблема навіть не в тому, що ці хлопці перетворюють регіон, в якому живуть, в тераріум. Проблема в тому, що вони труять будь-кого, хто цьому процесу намагається чинити опір.
Copyright © 2016 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода
