До того часу, поки прес-конференція російського президента залишатиметься єдиним заходом з області публічної політики в Росії - країна приречена. До тих пір, поки російський президент залишається єдиним носієм влади в країні - жодні зміни неможливі.

Російський президент проводить прес-конференції вже півтора десятиліття. І якщо першу половину цього терміну подібні заходи були цінні відповідями, то тепер вони важливі запитаннями, - пише оглядач Павло Казарін для Крим.Реаліі.

Відмітна ознака нормальної країни - це наявність політичних інститутів. Вони як відрізаний куточок біля сім-карти - виконують функцію захисту від дурня. Відрізаний куточок біля сім-карти не дозволяє вставити її в телефон неправильно, а наявність інститутів і розподіленість влади не дозволяє одній людині допустити критичну кількість помилок, які руйнують державу.

І найбільша проблема Росії саме в тому, що єдиний інститут, який в ній є - це навіть не Інститут Президента, а Інститут Володимира Путіна.

Власне, тільки цим можна пояснити невгасаючу увагу до щорічних прес-конференцій російського президента. Тому що в кінці року в прямому ефірі в зоні доступу журналістів виявляється той самий чоловік, який здатний без оглядки на що-небудь, включаючи здоровий глузд, приймати ключові рішення з будь-яких питань. У його владі - почати війну і влаштувати вторгнення. Заборонити іноземне усиновлення і проявити милість стосовно якоїсь конкретної долі.

Політологія працює тільки там, де є політичні інститути - вона, власне, якраз вивчає взаємодію між ними. А там, де таких інститутів немає, функцію політології повинен виконувати психоаналіз. І кожен рік експерти вдивляються в російського президента, намагаючись зрозуміти по його промові, міміці і жестам - чого чекати? Розгніваний? Умиротворений? На які питання дратується? В яких словах жартує про ворогів і союзниках?

По-хорошому, новий формат прес-конференції повинен проходити з тими ж учасниками, але тільки не Володимир Путін повинен розповідати журналістам про ситуацію в країні, а навпаки

Втім, якщо судити по цьому року, то нинішній формат прес-конференції явно застарів. Хоча б тому, що російський президент, судячи з усього, з низки питань має туманне уявлення про ситуацію у власній країні. Звідси - розповіді про москвичів, які можуть безкоштовно паркуватися біля власних будинків (насправді ні). Звідси - розповіді про однаковий транспортний податок для вантажівок і легкових авто (насправді немає). Звідси - оповідання про те, що Росія не буде вводити санкції проти України (насправді ні).

По-хорошому, новий формат прес-конференції повинен проходити з тими ж учасниками, але тільки не Володимир Путін повинен розповідати журналістам про ситуацію в країні, а навпаки. А він може ставити уточнюючі питання. Втім, в якійсь мірі вже зараз так і відбувається.

Якщо звернути увагу, то ті журналісти, які працюють з недержавними ЗМІ прагнуть не так задати саме запитання, як розповісти передісторію справи. І це абсолютно закономірно. У сучасному російському медіаполі існує величезна кількість тем нон-грата - тих подій, про які на центральних телеканалах не говорять або говорять побіжно. І тільки із запитання журналіста в прямому ефірі (а прес-конференція президента Росії транслюється в прямому ефірі) російський обиватель може дізнатися про масштаб протесту далекобійників, про проблему усиновлення дітей або долю полонених в Україні російських спецназівців з Тольятті. Відповідь президента не настільки вже й важлива - в його владі перевести розмову на іншу тему або ж відповісти. Тому постановка питання саме по собі є самодостатньою цінністю.

Втім, цей момент не змінює головного: до того часу, поки прес-конференція російського президента залишатиметься єдиним заходом з області публічної політики в Росії - країна приречена. До тих пір, поки російський президент залишається єдиним носієм влади в країні - жодні зміни неможливі. У російської політичної сім-картки не відрізаний куточок, а значить, захисту від дурня у неї немає.

І голий король продовжить їздити вулицями в абсолютній тиші.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода