Коли в Україну прийде справжня весна?

Зима так довго триває, що іноді просто не вистачає сили її терпіти. Не тому, що вона погана, а тому, що ми точно знаємо про існування дива з див – весну.
Взимку випадає красивенний сніг, тріщить мороз, який робить романтичними вечірні вікна, пледи та горнятка. Ми радіємо першій появі зими в грудні, а деколи й раніше, новорічні свята роблять веселими січневі дні, але в лютому вже починаються перші ознаки туги за сонцем і теплом. І якщо важкі хмари, нескінченний сірий колір та брудна каша під ногами просто ризикують перехлюпнутися з чаші нашого терпіння, ми – або терпимо далі, або переміщуємося у майбутнє. Тобто, купуємо квиток на літак і опиняємося серед весни або навіть літа у якихось південних країнах. Також можна поїхати ближче, на Закарпаття, де весна зазвичай приходить раніше. І коли в нас ще може ліпити сніг, там вже цвітуть магнолії. Ми це можемо собі дозволити, опинитися у кліматичному майбутньому.
Але нікому з нас ще не доводилося перескочити у майбутнє людське. Більшість з нас вірить у кращі часи країни, знає, що не буде корупції, щезнуть радянські огидні прояви, наші пенсіонери будуть ходити у ресторанчики на каву та їздити по світу, а не сидіти перед телевізором чи на лавках, використовуючи це чи не як єдину доступну розвагу. Дороги наші будуть рівнесенькими, радіостанції та телеканали зрозуміють нарешті, що вони існують в Україні і з України, молодь буде щаслива не лише від молодості, туризм розкішної за ландшафтами країни досягне небувалого розквіту, війна залишиться лише у старих підручниках, про смітники обабіч доріг ніхто й не пам'ятатиме, а села з перекособочених парканів та обдертих хат перетворяться в оазу позаміського життя.
Людська натура така, що хоче все й одразу. Але щоб опинитися у весні, треба пережити зиму. Нам треба пережити теперішні часи, від яких у теплі краї не втечеш. Віра та прагматичне знання, що кращі часи прийдуть, зроблять нашу весну ближчою.