Це не транспортники повинні були виходити на пікети проти невиплат зарплат, а мер Кличко, знаючи ще кілька місяців тому про заборгованість Уряду перед Києвом, мав "вийти під стіни Кабміну" і вимагати виплати відповідних коштів.

Якби київські чиновники більше спілкувалися із людьми, вони б самі більші тиснули на Кабмін, не чекаючи поки все місто буде заблоковано. Відтак, в кожній економічній проблемі є ще й моральна. Такі проблеми будуть виникати постійно, поки влада не навчиться чути людей і не почне діалог із громадою. Бо киянам, звичайно, потрібні гроші, але й увага влади теж.

Проблема невиплати заробітних плат, це не проблема тільки одних транспортників – це проблема всього Києва, громадський транспорт якого може зупинитися; це і проблема мера, Київради та Кабміну, які відтягували вирішення проблеми, поки вона не вибухнула страйком.

Що стосується транспортників, то на жаль, у нас в Україні малий профспілковий досвід і вимоги мітингуючи, хоч і зрозумілі з людської точки зору, проте абсолютно нездійснені з фінансової. Не може бути такого, що сьогодні вони вимагають виплатити терміново зарплати, а якщо ці вимоги не будуть виконані до завтра, то працівники просто заблокують роботу громадського транспорту. Такі проблеми одним днем не вирішуються. Я би радила профспілкам повчитися у закордонних колег: там робітники висувають державі претензію, виходять на мітинг, потім сідають за стіл переговорів і обговорюють, як вирішити проблему цивілізованим шляхом.

По-третє, КМДА повинна провести незалежний аудит підприємства "Київпастранс", щоб досконало розібратися у його фінансово-господарській діяльності. Це допоможе виявити прогалини у роботі та залучити додаткові фінансові надходження, які дадуть підприємству можливість своєчасно розраховуватися із працівниками "Київпастранс".

Тому, відповідна ситуація має стати уроком і для держави, і для чиновників, і для профспілок.