_________________________________________________________________________________________________________________________________

Місто Ржев в Тверській області заснували вихідці з галицької Тухольщини. Мабуть, могли б зберегти назву старої батьківщини "Тухля", але ж, бувало так, що переселенці покидали свої землі самовільно. Первісно топонім Ржев був жіночого роду - Ржава, Ржавка. Там же, в Тверській області, існують чимало інших топонімів, які зберігають своє походження. Наприклад, ріка Вазуза, названа від українського дієслова "вазюкати" - бруднити, мурзати. Або ж, місто Руза, назване від санскриту "ruz" (див. нижче "Ruzzi" - ружани, ружження - ругання, докори) - "гнівний", "лихий" (ярий), себто, "Гнівань", "Яришівка". Все це - елементарні речі і нічого особливого в тлумаченні назв і пошуках походження засновників поселень немає.

Можна навести інші аналогічні приклади руху переселенців з України. Так, містечко Усмань біля Липецька заснували переселенці з волинської Дермані ("усма" - "дерма" - "шкіра"); поселення "Турдей" заснували вихідці з "Дроздині" (латинь "turdus" - дрозд), Апрелєвку і Передєлкіно заснували вихідці з двох поселень - Опріловка і Переділок на межі Львівщини і Волині і т. і.

Але мова буде про інше. Гортаю часопис "Український історичний журнал" і читаю "енциклопедичну" (!!!) статтю авторів під егідою академіка В. А. Смолія про список "Баварського географа" з першої третини 9-го сторіччя. А в статті - такі пояснення назв: "Руси" - "Ruzzi", "Бужани" - "Busani", "Уличі" - "Unlizi", "Хазари" - "Caziri". Насправді, "Ruzzi" - "ружани" (так названо "тиверців-галичан"), "Busani" - Небельська волость (про "туман"), "Unlizi" - Непрядьва, а ось "Caziri" - "Огнищани". Тут згадані два поселення на Дністровському торговельному шляху і два - на Київському торговельному шляху (див. відповідні статті на Читацькому блозі).

І ось таку псевдонаукову "абрукадабру" наші вчені розвісили в Інтернеті (Українська Вікіпедія). Так, як жінки в давнину розвішували горшки на плетінях - "непроминально", як пишуть автори "Української літературної газети" (Шеф-редактор М. Сидоржевський). Загалом то, видумувати нові словечки наші "мудреці" здатні. Хоча, простіш було би сказати "непроминаючий" (суб'єкт), а якщо вже так хочеться перекласти "непреходящее значение" (об'єкт), то можна написати так - "неминаюче значення", або - "не втрачає з часом свого значення". Просто і ясно.

М-да, ... Якась гуманітарна "тухольщина" ....

________________________________________________________________________________________________________________________________