Шедеври про кохання і війну

Поки на сході та півдні йде війна недалеких інтеллектів, Пепе веде активне культурне життя.

Мені можна дорікнути недоцільність лекговажних постів у нинішній ситуації. Але життя продовжується, культура робить нас добрішими, та й сюжет і постановка опери Аїда, що її мені нещодавно пощастило відвідати, несподівано гармонійно вписується в український конфлікт. Тож я наперед відкину усі можливі звинувачення і розповім про оперу, яка вже декілька днів не виходить у мене з голови.

Театр Бонна чимось схожий на наш Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра: така ж сіробетонна будівля десь 70х років, аналогічних розмірів зал, ба навіть інтер"єр здався мені знайомим до болю. Щоправда, театр Бонна вигідно відрізняється величезним балконом, на якому в антракті мирно попивають шампанське або різлінг і милуються краєвидами Рейну німецькі бабусі й дідусі — основний контингент відвідувачів німецьких театрів. Одна така пара сидить біля нас. Дідусь уже прилаштовується зручніше, щоб подрімати, а всезнаюча сива-сива бабуся, на яку, мабуть, трохи збуджуюче подіяв келих різлінга, вголос читає програмку, супроводжуючи читання коментарями спеціально для свого дідуся. , схоже, все одно.

За ті 10 місяців, що я провів у західній Німеччині, я вже трохи звик до мінімалістичних декорацій, сучасних костюмів і неоднозначних трактувань, але Аіда! Аіда — це Єгипет, фараони, піраміди, Аіда — це колісниці, давньоєгипетські божества і ритуали, яскраві костюми і бойові слони. На сцені просто зобов"язана була стояти піраміда, або сфінкс, або хоча б якийсь нещасний обеліск! Але ні. Механізована завіса повільно поповзла вгору, і стало зрозуміло, що давнього Єгипту ми на сцені не побачимо.

Дія опери перенесена на багато років вперед, але важко локалізувати час і місце. Мабуть, це Єгипет часів відкриття Суецького каналу — адже спеціально до цієї події і була написана Аіда Верді. Єгипту загрожує вторгнення ефіопів, і вирішується, хто поведе єгипетські війська в бій на захист Вітчизни. Виконати цю священну міссію бажає Радамес: за традицією, єгипетьский фараон виконує будь-яке бажання переможного воїна. Радамесу не потрібні ані високі титули, ані земельні наділи, ані тисячі рабів. Лишень одного попросить він у фараона, якщо переможе. Звільнити Аіду, ефіопську рабиню, що прислужує у дочки фараона — адже він кохає її до безтями.

Аіда переконливо чорна. Уродженка північної африки, хоча і громадянка Канади, Яннік-Мюріель Ноа несподівано органічно вписується в роль ефіопської принцеси. Правда, довелося перефарбувати ваксою пів-труппи для наступних сцен. Вона теж кохає Радамеса, але її суперниця — сама дочка фараона Амнеріс, теж поклала око на симпатичного військового. І якщо Радамес переомже, чи може бути більша честь для захисника вітчизни, аніж одруження із фараонською дочкою?

Ну, обійдемося поки-що без спойлерів, може хтось із моїх читачів вирішить сходити на українську Аіду (знаючи український театральний консерватизм, більше аніж впевнений — будуть і піраміди, і сфінкси, і оазиси з верблюдами). Скажемо лишень, що єгиетські війська перемагають ефіопів. У темряві залу чутні автоматні постріли, рев двигунів винищувачів, свист куль і вибухи бомб. На завісу проектують заздалегіть засняту битву іграшковими танками, і саркастичний голос із пропагандистьскими інтонанціями стверджує: наші війська отримали беззаперечну перемогу над варварською ефіопською ордою. Всі чутки про значні втрати наших військ — це пропаганда супротивника. Ми приєднуємо до нашої держави нові і нові территорії. Жити стає краще, жити стає веселіше.

• - Прямо як росіяни зараз в Україні, - штурхає свого дідуся всезнаюча бабуся, і він прокидається, і звично угукає.

Перший акт закінчується несподівано прихопивши частинку другого, прямо перд сценою тріумфу.

- Шановні гості! - раптом оглошуть гучномовці — через двадцять хвилин почнуться торжества на честь перемоги наших доблесних військ над ворожою варварською ордою. Тим часом в буфеті театру на вас чекають охолоджені алкогольні і безалкогольні напої. Вхід на церемонію тільки за квитками. Будь-ласка, не загубіть їх в буфеті театру.

У сцені тріумфу заворожує все: кошики з закривавленими руками варварських ефіопів, які підносять в якості подарунка фараону, бойові крокодили, яких виводять на сцену дівчата в костюмчиках із секс-шопа, фарсові, увішані медалями ветерани, без рук, без ніг, з виряченими отупілими очима, в захопленні махають милицями фараону

- Дивись, - коментує сцену всезнаюча бабуся — прям як росіяни до Путіна!

Навіть незрозумілі "Двійняшки з Мемфіса" і трохи пришелепкуваті бойові слони виглядають органічно на сцені маленького театру в Бонні.

Мабуть Аіда виглядає велично на сцені будь-якого театру світу. Це шедевр Верді, найкраща з його опер, братися за яку він так не хотів, і лише щедрість та наполегливість віцекороля Єгипту, що пообіцяв Верді за оперу 150.000 франків золотом, стала вирішальним аргументом. Хоча у листі з пропозицією віце-король також зазначив, що якщо Верді відмовиться, то у світі знайдеться багато талантів, як-от головний конкурент Верді, пан Вагнер, що зможуть написати оперу принаймні не гірше, якщо не краще. Подейкують, що цей коментар зачепив Верді навіть більше, аніж названа сумма.

Мабуть, я завершу цю коротку розповідь одним словом — трошки молодіжним, і що не відповідає високому оперному стилю (хоча і відповідає стилю постановника Дітріха Хільсдорфа) — словом "класно".

А, ну да, і якщо вам цікаво, чим все це дійство скінчилося, то, так і бути (спойлер!), відкрию вам таємницю. Всі помруть. :)

Чао!

http://vimeo.com/88767175

http://vimeo.com/88432312