ЗГАДАЄМО СПРАВЖНЬОГО УКРАЇНЦЯ...
Iнколи пишуть, що великi лiдери, нiбито, бувають лише у великих нацiй та держав. Наприклад, В.Черчiль та М.Тетчер - у англiйцiв, Ф.Рузвельт та Р.Рейґан - у американцiв, О.Бiсмарк та Ґ.Коль - у нiмцiв... (Ось тiльки росiянам постiйно "не щастило". Хiба вважати "великою особистiстю" I.Сталiна...)
Але, iнодi великi лiдери з'являлися й в решти нацiй. Маю на увазi етноси й держави, якi традицiйно не вiдносяться до гурту "великих". Наприклад, чехiв, або полякiв. Не дуже великi нацiї, але на початку ХХ сторiччя обом пощастило: у чехiв був Т.Масарик, у полякiв - Ю.Пiлсудський.
Великий лiдер є дуже потiрбною для нацiї фiгурою. Згадаємо давню iстину: "Cтадо баранiв iз левом на чолi є сильнiшим, нiж зграя львiв iз бараном на чолi." Гарний приклади - Францiя й Фiнляндiя 1939-1940 р.р. Францiя, "велика держава" тодi не мала якiсних лiдерiв i капiтулювала перед нiмцями через мiсяць пiсля нiмецького нападу. А маленька Фiнляндiя (населення 4 млн.) не капiтулювала перед величезною армiєю Сталiна. Нi, я не вважаю фiнiв "баранами". Вони були полярними мишами, лемiнґами. Зграйка лемiнґiв, яку, на її щастя, очолював Великий Пiвнiчний Лев - маршал Карл Ґ.Манерґейм.
...А чи були в нас великi лiдери?
У середньовiччi та на початку "нового часу" - певно, були. Данило Галицький, Виговський, Мазепа... Можна й Б.Хмельницького згадати.
На початку ХХ сторiччя - вiдвертий "брак лiдерв". Хiба М.Грущевського пригадати... Навiть на посаду командуючого вiйськом ЗУНР довелося запросити "москаля" - генерала Грекова. (Доречi, хто тут вважає, що "галицаї" не люблять "москалiв"?! Он як любили, навiть на посаду вiйськового очiльника запросили. Бо знали, що Греков - це був справжнiй москаль. На вiдмiну вiд Ленiна-Троцкого-Тухачевського тощо. А справжнiй москаль, якщо вiн почне битися з поляками, не зупиниться, поки не дасть їм п***ячок.)
Але тодi були потрiбними не лише генерали. Потрiбнi були ще й полiтики. Галичани пiдтримували Грушевського. А кого зумiла запропонувати Схiдна Україна? Скоропадського, котрий навiть не володiв українською мовою? Петлюру, котрий дозволив собi торгувати Галичиною? Бандюка Махна?
Не було лiдерiв. А потiм, пiсля закiнчення Громадянської вiйни, з'явитися на Сходi вони вже й не могли. Якi ж новi лiдери пiд диктатурою Ленiна-Троцкого-Сталiна?!
Народити нових лiдерiв у 20-30 р.р. минулого сторiччя могла тiльки Галичина. Або Волинь.
Ось Галичина й запропонувала нових нацiональних лiдерiв. Зокрема, Степана Бандеру, чию чергову роковину ми зараз вiдзначаємо.
Знаю, що не всi люблять Бандеру.
Але пораджу тим, котрi його не люблять: подякуйте за нього Пiлсудського й Сталiна. Саме вони старанно гнобили т.з. "цивiлiзовану опозицiю" (перший - на "кресах сходних", другий - в "УРСР".) Ось i отримали Бандеру й Шухевича. Галичани - це не "захiднi бiлоруси". Галичани не люблять, коли їх гноблять. I вiдповiдають Пiлсудським та Сталiним вогнем машинґверiв.
Що ж з оцим поробиш? Отака галицька душа...
С.Бандера не зумiв стати загальновизнаним нацiональним лiдером. Важкою виявилася його доля i як людини, i як полiтика.
Але вiн жив заради свого народу. Заради України.
Хтось боровся за "Україну для Сталiна". Хтось - за "Україну для Гiтлера".
Степан Бандера не хотiв анi Стаiна, анi Гiтлера, анi Пiлсудського. Вiн мрiяв про вiльну Україну для самої себе. Для українського народу.
Його душа була галицькою. А мета його життя, його боротьби була українською.
Не треба гомону й гасел.
Просто - згадаємо його...
