Як на соціалістові спалахнула шапка
Сумує, квилить, плаче сивий чоловічок немовби сама Шевченкова Ярославна в "Путивлі граді вранці-рано" "на валу на брамі".
Про що так побивається бідолаха?
18 вересня 2011 року зійшлися з ковбаскою й чарками відзначити двадцятиліття СПУ (так колись скорочено величалася Соціалістична партія), а настрій буцімто на поминках. Немає партії. Була і загула. Саме лише затхле згарище залишилося.
Однак найстрашніше навіть не закурені остови попелища, як те, що ніхто нині в народі доброго слова про колишній соціалістичний ковчег не скаже. Бо ж самі хазяї, як відомо, вчинили жалюгідне самоспалення. З хлібом-сіллю і рушниками пішовши на співпрацю з учорашніми кучмістами. Об'єднавшись із ними у владі. Жалюгідно зрадивши інтереси своїх виборців.
Плаче нині чоловічок і всієї правди не може сказати, чому сльози заливають йому очі. Не може відкритися в тому, що наштовхнули на шлях продажництва його ж оплічники, яким конче захотілося-закортіло високих постів у владі. Де респект, ушанування, а головне – грошики, гамани, капшуки...
І сам перед спокусою великого портфеля не встояв...
Що прийшовши на пости, вони такий слід по собі полишили (окрім, мабуть, доладного міністра Ніколаєнка – в сім'ї ж не без "виродка"), що скільки люди житимуть, либонь, соціалістів на воєводстві більше не захочуть.
Як старий піарник, гадаю, плаксун добре знає шевченкову істину з "Плачу Ярославни", що "сльозами моря не долить..." Тому щоб нагадати прикус своїх зубів на жертвах, заходився публічно жувати не владу, яка народ остаточно довела до повного зубожіння, зазіхнувши навіть відібрати пільги у "дітей війни", якими завжди опікувалися соціалісти: владу, бачите, страшно чіпати, та й рідна, кровна вона для СПУ – вся з колишніх кучмівських посіпак зіткана, із якими свого часу поспіль складали моноліт продажної антинародної коаліції.
Чим дужче заходився скиглій кусати тих, хто здачі не може дати, позаяк знаходяться в СІЗО. Це, мабуть, щоб владі підсобити (таке вже, як бачимо особлива опозиційність нинішньої СПУ!) і про себе особисто голосно заявити.
Хотів того чи ні, але соціалістичний плакун видав себе із головою про змову з владою щодо терору над Юрієм Луценком. Пояснюючи те, як він начебто просив свого політичного побратима В. Януковича не садити Ю. Луценка на нари, керівник СПУ, (читай - як Мюлер Мюлеру) Лідеру ПР мовбито при розмові про екс-міністра внутрішніх справ сказав: "Він і так все скаже, що потрібно..."
Хіба ж тут не зрозуміло, що між рядками чітко читаються слова – ЯКЩО ГАРНО ПРИТИСНУТИ...
Так на соціалістові спалахнула продажна шапка: він, виявляється обговорював із главою держави обставини ув'язнення Юрія Луценка. І не одноразово. Оце опозиціонер! Страшніший за опудало з грядки бабки Параски...
А на мушці у товариша Мороза, як свідчать його відверті заяви, є не хто інші як Луценко та Тимошенко.
Іще гидливіше квиління нового-старого керівника СПУ про заздрощі щодо партії "Свобода", її лідера О. Тягнибока, котрих немовби то утримує Партія регіонів.
І я також переконаний у тому, що пан О. Мороз із своїм нинішнім соціалістичним штабом у стократ надійніший для партії влади і самої Банкової ніж будь-хто інший. Бо вони сидять не те, що на мілині, а в самому болоті. І затягла їх туди саме Партія регіонів. А ось витягати з трясовини, як бачимо, зовсім і не поспішає.
Уся справа в тому, що, як відомо, найнадійнішими є якраз сторожові пси на ланцюгу. Які за обсмоктану кістку нікого не допустять на обійстя. І будуть гавкати на всіх, на кого лишень укаже хазяїн...
