Про логіку переговорів і взаємні поступки
Зрозуміло, що поганий мир завжди краще красивої війни, але якщо влада , затягнувши із вирішенням фактично власної долі, зондує грунт для початку переговорного процессу через ініціативи політика з репутацією гравця третього ешелону Колесниченка, то це виглядає так же комічно, як лідери опозиції наполягають лише на кадрових перестановках, замість перегляду моделі держави і перерозподілу повноважень між гілками влади. Ось що запропонував Колесниченко в ефірі ТРК "Рада": "Я понимаю, что нужно искать компромисс, поэтому подготовил законопроект о всеобщей амнистии. Чем он будет хорош? Тем, что ни одна, ни другая сторона не будет полностью им довольна. Это будет площадка для проведения переговоров. Что предполагает закон. Мы освобождаем от ответственности работников милиции за чрезмерную жестокость (при разгоне участников массовых акций — Ред.), если она будет доказана. Так и освобождаем от ответственности тех, кто захватывал здания госучреждений и кто нападал на работников милиции."
Це все свідчить про те, що в ПР сприймають Майдан як чітко структуровану систему для обслуговування інтересів парламентської опозиції, насправді ж нинішній Майдан багаторівневий – це не політики ведуть людей, це люди випихають політиків на баррикаду. Тож пропозиція Колесниченка виглядає як варіант розкурити спочатку спільно сигарети Майдану, а потім вже кожен свої. Як мінімум у цьому варіанті має бути заявлене також позбавлення всіх учасників побиття дітей на Майдані всіх пільг та військових звань, з подальшим звільненням з органів, та фінансові компенсації всім постраждалим. Адже всі подальші дії були спровоковані саме нікчемними управлінськими діями тих, хто організував незаконне застосування "Беркута" на Майдані.
Що ж до більш широкої формули компромісу, то для початку кожній зі сторін треба пригасити войовничу риторику, бо терміни "збанкрутіла опозиція" не про людей, котрих все ж готовий вислухати півмільйонний Майдан. Владі на сьогодні не під силу зібрати таку кількість людей лише за ідею, та й не її це інструментарій. Тому для початку варто не зондувати грунт через другорядних речників, а перевести розмову на більш вагомий рівень. Ініціативи про проведення переговорів має озвучувати або Андрій Клюєв, або Сергій Льовочкін, але аж ніяк не якийсь Колесниченко, чи Дмитро Табачник. І про розмін "людішками" , як сказав один із "беркутівців", про учасників Майдану, не повинно йтися. Якщо національний круглий стіл, то спочатку треба повернутися до відновлення переговорів про Євроінтеграцію, а потім вже почати переогвори про :
А)прийняття змін до Конституції
Б) зміна моделі держави на парламентсько-президентську
В)закони про поліцію і СБУ, з зафіксуванням механізмів цивільного контролю над цими структурами
Г) адміністративно-територіальна реформа
Д) децентралізація фінансів.
Все інше – лише тактика. Тактика, котра наступні стратегічні рішення робить ще болючішими і ще витратнішими.
P.S.
Кількість "яструбів" у владі не відповідає патерналістським можливостям влади, тому будь-які наступні силові дії, позбавлять владу будь-якого маневру в ситуації мирного розвязання конфлікту, а він, попри жертви все, ще залишається світоглядним, ціннісним, але застосування сили переведе його у формат персоніфікований...Якщо хтось не знає, кров у мільйонерів і посполитих - одного кольору!
