Віктор Ющенко про свій намір боротися за президенське крісло заявив ще в квітні 2001 року, коли антидержавна хунта парламенту виразила йому недовіру як Голові Уряду: "Я йду, щоб повернутись". Небайдужі громадяни за три роки до виборів знали свого кандидата в президенти, хоча Ющенко офіційно оприлюднив про це тільки в 2004-у. Це одна з причин його перемоги. Громадяни захистили свій вибір на Майдані та не допустили в президенти Януковича (висуванця проімперської, кримінальної мафії), незважаючи на витівки "підрахуя" Ківалова і неодноразові поздоровлення Путіним Януковича з перемогою.

Немає більшого безглуздя, коли сьогодні весь кримінал, вся мафія, всі совєцькі совки, всі чиновники і "Беркут", всі судді - хабарники, всі прокурори-взяточники, рекетири, вся придворна челядь знають свого кандидата в президенти, а небайдужі, інтелектуальні, патріотичні, проєвропейські громадяни тільки спостерігають словесну боротьбу лідерів опозиції, яка може закінчитися їхньою поразкою в другому турі президентських виборів. При такій грі народ, розмежований в першому турі, не заблококує сфальсифіковані результати в другому. Не важливо, як проголосують. Головне – як "підрахуї" порахують. А це вони вміють, що показали результати всіх виборів з 2006 року, бо за гроші і відданість до парламенту самообирались недостойні і корумповані, підконтрольні владній мафії, яку парламент сам і формує. Парадокс: довіра до парламенту нульова, а він все самообирається, корупція зростає, ще й владні крісла окупавала "команда нечупар, що вилізла із чорних шпар, а з ними армія азар".

Пам'ятаю, як на подіумі Майдану-2004 біля Ющенка стадно товпилися керівники партійок. Кожний з них тягнувся до мікрофону, щоб поплести язиком про демократію і вболівання за країну, за народ. Добра половина з них покинула Ющенка, зрадила Майдан. Інші, мов іуди, продалися мафіозній партії. Та гірше всього, що вся ця корумпована рать, яку направляв Кремль, активно і стадно топтала Юшенка, якого зневажав Путін. Зневажав за українськість, чесність, виваженість, державність, патріотизм, силу волі й козацьку незламність.Наслідки незабарились. Сьогодні ми не в Євросоюзі, бо знову цього не бажає ворог України  Путін, а холуї, як бачимо, не перевелись..

Нині на імпровізованих подіумах перед мітингуючими та в телеефірах три лідера опозиції появляються разом. Кожен намагається сказати більш важливе, не повторитися. Ніби - разом, а глядачам не віриться. Відчувається напружена амбіційність, потаємна недовіра. Ми ж пам'ятаємо, як Тимошенко більше всіх присягалася у вірності Ющенку і перша його зрадила. Як політик, вона "перегоріла" до початку вересня 2005 року, бо повинна отримати канцлерські повноваження згідно грудневих-2004 змін до Конституції. Та адміністративна реформа не пішла. Психологічно розлажена Тимошенко в ніч 7-8 вересня зібрала ГКЧП (Турчинов, Томенко, Зінченко, Піскун, Бродський, Гриценко), яке започаткувало розкол коаліції "Сила народу" та зраду Майдану. Та її така карма - не будувати, а руйнувати. Відчуваю, що подібний амбіційний синдром може "спалити" і Яценюка, який розуміє, що не дістане синицю в небі.  Політичних дивидендів "Батьківщина" йому не добавила.

Ази сьогоднішньої української політики можна сформулювати так: Янукович більше всіх боїться Тимошенко, Тимошенко – Кличка, а Кличко – провокаторів із "Батьківщини". І небезпідставно. Тимошенко не дозволяє Яценюку обирати від опозиції єдиного кандидата до першого туру, а непримітний депутат із "Батьківщини" продався ПР і вніс антикличкові поправки до закону...

Як небайдужий громадянин, даю поради опозиційним лідерам:

1.Не намагайтеся всюду бути втрьох. Цим ви підкреслюєте не єдність, а недовіру один до одного.

2. Якщо зібралися разом – нехай виговориться один. Можете по черзі, тільки не з одного подіуму.

3. Оточення адмінбудівель, захоплення приміщень, зміни місць мітингування повинен очолювати хоч один із трьох. Пам'ятайте із "Чапаєва" - де повинен бути командир в залежності від обставин: попереду на "лихом коне", чи пити чай з бійцями, чи керувати боєм із зручного місця.

4. Не говорити багато, зайвого, і всім - про одне і теж.

5. Пам'ятайте, що найнебезпечніший ворог – це провокатор. Це той, шо заважає визначати єдиного кандидаиа від опозиції до першого туру президентських виборів, тобто, пропонує російський варіант, заздалегідь програшний для опозиції та виграшний для мафії.