"Як слухають -- то хай їм позакладає!" (Луценко в Луцьку)

Ввечері 18-го вересня 2013 року у Палаці культури міста Луцька відбулася презентація громадської ініціативи "Третя Українська Республіка".

Виступав та спілкувався із публікою засновник Юрій Луценко.

Зустріч тривала під егідою гасла: "Роби – що можеш. З тим, що маєш. Там, де ти є".

Почалося все доволі весело, поки Луценко ніяк не міг надякуватись присутнім, що таки знайшли час прийти, на сцену з епатажем та букетом вискочив чоловік. Пропоную вам побачити все на власні очі в невеличкому відеосинхроні:

Концентрати конкретики (9 тез) із затяжного та багатослівного виступу:

- Спільна культура повинна об*єднати сорокамільйонну державу.

- Не можна відмовляти російськомовним людям у праві на патріотизм.

-  Ми повинні думати, як поремонтувати країну повністю.

- Не можна грати в лото з бандитами. Ми доведемо, що в Україні є вільні люди, котрі не бояться мафії.

- Ми готові захищати Україну не в Інтернеті і перед телевізором, а на вулицях. "Третя Республіка" дасть нове життя нашій країні.

- Я не планую балотуватися у Президенти, тому що не бажаю, та і відповідно до рішення суду, не наділений правом займати будь-які посади протягом трьох років.

- Понад тисячу разів Європейський суд визнав факт порушення прав людини в Україні.

- Польща всього за роки перебування у ЄС отримала 51 млрд. Євро дотацій. Україна за останні три роки вивезла на Кіпр 50 млрд. доларів. Вдумайтесь!

- Нам потрібно зробити такі реформи, щоб ви всі ішли європейським шляхом, щоб ви усі хотіли проголосувати за Україну у Європарламенті.

Опісля конференції був брифінг. Пан Юрій був неохочий до конкретики, його відповіді були ще більш розпливчасті, аніж майже двогодинний виступ. Багато зауваг він намагався звести на жарт.

Натомість його спіткала оказія у відповіді на моє питання про те, як він і його поплічники будуть долати тотальну байдужість української молоді?

"А я не вважаю, що нам необхідна молодіжна політика. Взагалі не бачу її особливою". – Відповів Луценко. Маленька пауза, ми зустрілись поглядами, його важкий видих. – "Можливо, вам, як молодій людині, така позиція не подобається, але я переконаний, що мій план зміни України є вигідним як для старших, так і для молодших".

Направду, відповідь мене справді не задовольнила, але що залишається мені, крім того, щоб чемно ознайомити вас із нею, мої читачі?

Аби вгамувати неприємну тишу, що запала за круглим столом, Луценко з фальшивою усмішкою додав:

- У юності більше енергії, то дійте, ризикуйте, у вас, як ні в кого іншого, є право на помилку!

Втім, цей награний трюк себе не виправдав =)

Мені таки вдалося взяти у Юрія Луценка БЛІЦ-ІНТЕРВ*Ю

Пропоную Вашій увазі питання та дослівно цитовані відповіді.

Ваш телефон прослуховують?

-         Ясна річ. Він у мене вже два тижні лежить повністю заряджений, але вимкнений. Я ним намагаюсь не користуватись. А взагалі... Пам*ятаєте, як казав пан Плющ? "Як слухають -- то хай їм позакладає!"

Літературні примхи – вітчизняні?

-         Я у тюрмі читав переважно сучасних українських авторів, серед них: Забужко й Винничук. Переконався, що коли читаєш хорошу книгу, втрачаєш відчуття часу. Але зізнаюсь, що найбільше люблю Юрія Андруховича. Його "12 обертів" -- це бомба! А зважайте:  є люди, котрі визнають найкращим російськомовного Куркова, хоча його позиціонують як українського письменника.  Так от: поки не домовляться шанувальники Андруховича і шанувальники Куркова, виживатиме ця жахлива і гидотна субкультура Бузини.

Чи відбилось ув*язнення у буцегарні на Вашому характері?

-        Так, воно вплинуло на мене, тепер я і серед гори негативу здатен віднайти щось хороше. Чого, власне, і всім іншим бажаю.

Враження від нинішнього візиту до Луцька

-         Гарні враження від Луцька. Я тут далеко не вперше. Відповідаючи жартом, скажу, що свого часу я ще застав період такого собі протистояння "Луцьк-Рівне". Тепер цього вже немає, та і лучани та рівенчани все одно є етнічними волинянами. До речі, люди досить привітні, тому і бувати в цих краях приємно, завжди трапиться щось цікаве, між іншим, сьогодні отримав у подарунок книгу "Століття Якова" від вашого письменника та публіциста Володимира Лиса.

Тутешні дороги не навіяли бентежного настрою пригод?..

-         Після того, що я бачив в Івано-Франківську, все інше є дурницями. Хоча, звичайно, доріг нема. Є витрачені на них кошти, а самих доріг таки нема.

Наскрізна проблема сучасної політики, на ваш погляд

-         Політика надто персоналізована. Поки вождь є, маховик його системи працює. Вождя нема – все буксує. Тому партії повинні бути не лідерськими, а ідеологічними. І одразу видно буде: хто є хто на класичній шкалі від соціалізму до націоналконсерватизму.

Як подолати стереотипи, що історично склалися у мешканців різних регіонів України?

-         Струм тече при різності потенціалів. Де ще є країна, де можна за один день на літаку побувати біля пам*ятника Нахімову та Бандері? У мене взагалі якось виникла ідея в Одесі біля пам*ятника Катерині встановити позаду неї Потьомкіна. Ставтесь трошки іронічніше до історії. Я закликаю українців знаходити світле, бути більш оптимістичними, попри темряву та негаразди. Ловіть кайф від того, що ми різні!

"Брехун і супостат"

або

КОЛИ ЛУЦЕНКО КАЗАВ, ЩО У ЛУЦЬКУ З НИМ ЗАВЖДИ ТРАПЛЯЄТЬСЯ ЩОСЬ ЦІКАВЕ,

ВІН ТАКИ НЕ ПРОГАДАВ

Коли екс-міністр зауважив, що він не винен у проблемах України, що почалися після так званої помаранчевої революції, з місця зірвалася пані і почала активно дорікати Луценку в брехні. Її було чути гучніше від мікрофона, в який пан Юрій намагався виправдовуватись.

Зрештою, що б він не казав, а недавно озвучена ним фраза "послугами охорони принципово  не користуюсь", виглядала неефектно та неправдоподібно, адже саме його охорона невдовзі витягла жінку із зали...

Ще одна несподіванка спіткала ватажка "Третьої Республіки", коли одразу після брифінгу до нього підійшла літня леді і чемно спитала про його позицію стосовно Степана Бандери (чи вважає його героєм, чи є навпаки проти його вшановування).

Натомість Юрій Віталійович почав нерозбірливо бурмотіти, що він поспішає, що Бандеру вважав би героєм, якби той діяв не за межами України, а на її теренах. Потім він пошепки сказав для пані щось таке, що вона його експресивно назвала "супостатом" і пішла геть.

Знаєте, а вона ж просто хотіла отримати тактовну відповідь віч-на-віч, старшим людям не вистачає вже віри у промови з голубих екранів...

До речі, про "голубих".

Мала місце у промові Луценка і така репліка:

- Ми нарікаємо на Європу, що там багато геїв, збоченців і взагалі не таких як треба. А ви подивіться на нашу Верховну Раду! Хто туди ходить!

На завершення конференції (це ж саме він повторив і після брифінгу) фундатор громадської ініціативи "Третя Українська Республіка" однозначно наголосив:

- Політична революція в Україні почнеться лише тоді, коли кожен проведе свою внутрішню революцію. А проблем в Україні як таких немає -- вони існують в наших головах, бо ми самі їх створюємо...

Цікаво, яким буде механізм обіцяної люстрації "по-луценківськи"?

Почнуть із наших голів?

Постскриптум:

І вже у звичному для мене стилі поділюся з Вами кількома навіяними асоціаціями

1. "Третя Республіка"... Чомусь одразу на спомин спадає Das Dritte Reich. (активні заклики та прогнозування змін + деякі епізоди із риторики Луценка аж надто Декого нагадують...)

2. Щодо люстрації, молоді та проблемних голів... Напишу лаконічно: Айзек Азімов, оповідання "Фах". Хто читав -- той хрозуміє. Хто не читав -- раджу.

Завжди ваша Слава Едельбліц

(* Едельбліц -- нікнейм, а не моє прізвище =)

(і дякую Пепе за пораду пройти "Соло на клавіатурі")