Мемуари. Між небом і землею

Nostalgie по бурхливій політичній молодості. Згадалося, як колись, років 9 тому, організовував у Рівному акцію проти підвищення цін на проїзд. Вирішили взяти із собою траурний вінок. Коли купляв його на Андріївському базарі, пані продавець каже: "Напишіть на оцьому листочку, шо нада шоб на лєнті вінка було, желатєльно мало букв - буде лучше видно, і дивіться ж кажну букву вніматєльно, шоб не ошибиться, бо переписувать буду тількі за доплату". Пропоную Віталію Філіпчуку, який був поряд, варіант "Владі від народу!". Віталій Вікторович підтримує. Пишу на тому листочку і даю його продавщиці всієї цієї ритуальної атрибутики, яка сидить собі між небом і землею і щодня продає те, що прикрашає смерть.
Вона таки "ошиблась", коли прочитала - наче шибануло її паралічем. Завмерла, як дружина Лота, що обернулась подивитися на знищення Содому, незважаючи на заборону Всевишнього, і перетворалась на соляний стовп. Здавалося, наша продавщиця теж от-от почне покриватися сіллю. Але - ні. Холодна театральна пауза закінчилась шепітким: "Ви ето сєрьозно?". Відповідаю: "Так" - і чую несамовитий регіт, а далі: "Галя, Настя, ідіть бігом сюда! Я пятнадцать лєт торгую вінкамі, послі того, як завод закрилі, а такого ще не відєла...".
Моралі нема. Просто спогади. А ще тільки зараз усвідомив, як легко було тоді зробити потужний резонанс принаймні на місцевому рівні. Світ змінюється - і це прекрасно

Андрій Лозовий
Заступник Лідера Радикальної партії Олега Ляшка