Не параноїк, а просто самодостатній

Поки у тебе все гарно, ти не помічаєш загрози глобальних проблем. І правильно, а навіщо вони тобі здались? Ти ж не параноїк?)

Та водночас ти не вирізняєшся і цінуванням того, що маєш.

Все просто. Наприклад, ти виступаєш проти зла. А чи знав би ти, що таке добро, коли б не те ненависне тобі зло? І аналогічно:  як ти можеш щиросердно дорожити, коли не відчув смаку втрати? Або як ти можеш боятися втрати, коли ще нічим не дорожив?

Риторичні питання? Я б так не сказала. Завжди маю з чим посперечатись – така вже моя противна натура. Так до чого я веду… Ніякі психологічні тренінги не підготують тебе до загроз, які вправно, мов старий шулер, тасує Доля.

Перший висновок такий, що опиратися можна лише на себе – життя давно навчило, що іноді ті, кому вірив більше, ніж собі, стають тими, хто палить все багатство саду твоєї душі, залишаючи по тім самотнє згарище від стосунків.

Але щоб опиратися на себе, потрібно стати самодостатнім, а це, як то кажуть, не згори збігти. Тому висновок другий – жити і розвиватися, пізнаючи себе та світ довколишній.

Пам'ятай:

найлегше збити спантелику того, хто сам не знає, чого хоче. Найзручніше маніпулювати тим, кому не знайома пильність. Найшвидше замилять очі тому, хто не має власної чіткої позиції.

Чи хочеш ти належати до однієї з перерахованих категорій? А повір, список можна продовжувати все далі й далі…

Тому лише досвід тут тобі в поміч. Поганий чи то добрий – це речі другорядні.

Досвід будь-який хороший. Головне – переосмислити його як належне. І не боятись жити. Не боятись здобувати досвід! Бо ж і справді не помиляється лише той, хто навіть не намагався щось зробити.

П.С. і кожна, прочитана тобою річ, теж несе в собі певний досвід. Збирай його і роби власні висновки, зайвим не буде =)