Місце зустрічі змінити не можна

7 квітня. Київ. Неділя. По обіді мандрую у мою улюблену книгарню "Є". Поміж книжковими рядами ходять молоді і літні люди. Бачу, вже є нова книга видавництва "АБАБАГАЛАМАГА" – "Несподівана вакансія" Дж. К. Ролінг. Це видання, до речі, не дитяче.

Біля каси, де черга видовжується з кожною хвилиною, зустрічаю знайомого журналіста із "ТВІ" Андрія. Вибрав для своєї доньки дві книги того ж таки відомого дитячого видавництва. Де б ще зустрілися, кажу. Андрій всміхається. Його мала вже прочитала "Матильду", яку я спєцом 4 роки тому придбала для себе.

Новинок у книгарні вистачає. Маю поповнити свою іноземну "Приватну колекцію" видавництва "Піраміда". Ті є, Лео Перуц є, Густав Майрінк є (надихнув на прочитання мій оператор Дмитро), а Артура Шніцлера немає. "... пронизувала тема трагічності людського буття: неспроможності старості повернути молодість", - йдеться в анотації. Розумію, що початого Мухарського з його "Добою" доведеться відкласти.

Потім іду в одну з найкращих та атмосферних кав'ярень у центрі міста. Тут уже маю заплановану здибанку. Стільчики у вигляді жирафів, металеві місяць та зірки, вишуканий торшер... Півгодини відчуття довершеного і сповненого радістю дня. Вже випарувався запах "Les Contes 13e Fee" зі своїми феромонами, але кава сорту "Коста-Ріка" була вартою того. При виході беру останній англомовний номер "Українського тижня". На шпальтах зустрічаю пасаж про педагога Яна Амоса Каменського. Де б я ще його зустріла після закінчення універу? І тут зринає у пам'яті, як ми скептично ставилися до предмету "Педагогіка", м'яко кажучи, не хотіли писати конспекти. А Каменський у 17 столітті свого часу заклав основи освіти: вікову диференціацію, концепцію вищої освіти з урахуванням індивідуальних потреб студентів. Статтю прочитала залюбки і не вважала це марнуванням часу, як колись...