Арлі  якраз  виходив  з  будівлі  однієї  з  фірм  (де  вислуховував  чергову  "нульову"  відповідь  на  свої  питання),  коли  зненацьку  почув:

       -  О, кого  я  бачу!  Мій старий  знайомий,  інспектор  поліції  Арлі!  Дуже  приємна  зустріч.  Особливо  -  вважаючи  "справу  Аделаїди  Бленд".

      Арлі  повернувся  до  того  боку,  звідки  почув  оці  слова.  I побачив  високу,  повну  жінку,  яку  одразу  впізнав.  Bін  знав  її  справжнє  ім'я  -  Вера  Ломбард.  Але  більшості  людей  вона  була  відомою,  як  Вікторія  Клайд  -  письменниця,  автор  багаточисельних  кримінальних  творів.  Арлі  не  мав  уявлення  про  кожного  письменника  --  яким  чином  він,  чи  вона,  вишуковують  фабули  для своїх творів. Але,  якраз  про  Веру-Вікторію  -  знав.  Вона  та  її  чоловік  Філіп  Ломбард  особисто  займалися  кримінальними  розслідуваннями.  Й  доводилось  визнавати,  що  їхні  успіхи  звичайно  виявлялись  більшими  за  успіхів  офіційних   служб  розшуку.

      Повітавшися  з  місіс  Ломбард,  інспектор  поцікавився,  звідки  вона  дізналася, що  саме йому  доручили  розшук  убивці  Аделаїди  Бленд.  Відповідь  була  простою:

      - Злочин  скоївся  на  території,  за  яку  відповідає  ваш  відділ.  А  ви  - найдосвідченіший  фахівець  у  цьому  відділі  по  справах  розшуку.  Тому  в  мене  й  немає  сумнівів,  що  встановити  й  знайти  вбивцю  місіс  Бленд  керівництво  доручило  саме  вам.

       Не  надто  тонкі  лестощі  Вери  Ломбард  були, однак,  приємними  для Арлі.

       ...Незабаром  інспектор  поліції  й  місіс  Ломбард  вже  сиділи  в  невеликому  кафетерії  iз  філіжанками  кави.  Легко  здогадатися, що  Веру  зацікавила  справа  про  вбивство  Аделаїди  Бленд,  а  Арлі  не  зміг відмовити  їй  в  інформації.  Зауважіть:  інспектор  поліції  хотів  лише  зробити  дещо  таке,  що  задовільнить  даму!  I  не  слід  підозрювати  його  в  наявності  будь  якої  таємної  особистої  мети!  

       Спочатку  Арлі  розповів  Вері  те,  що  знав  зі  слів  Дороті  Пенслі,  Флори  Кін  і  Гемфрi  Скеґлоу  про трагічну  подію,  яка  трапилася  в  родині  Кінів. Потім  додав:

        -  В  біографії  Аделаїди  Бленд  були  два  шлюби.  Її  першим  чоловіком  був  дехто  Уембл,  але  їхнє  сімейне  життя  не  було  тривалим  -  він  помер  ще  молодим  від  канцеру.  Після  нього  щось  залишалося,  але  Аделаїда  не  вміла  правильно  вести  справи  й  протягом  декількох  років  усе  розтратила.  Могла  й  взагалі  зубожитись,  але  їй  пощастило  - познайомилась  iз  Джозефом  Блендом.  Він  теж був  вдовцем  і  виховував  дочку  - Флору.  Джозеф  Бленд  одружився  на  Аделаїді  Уембл;  далі  вона  жила,  не  думаючи  про  якісь  проблеми, бо  усе  вирішував  Бленд.  Він  займався  фінансовими  операціями  й нажив  чималого  статку.  Два  роки  тому  Бленд помер.  Його  головною  спадкоємкою  стала  Флора.  Їй  зараз  двадцять  дев'ять  років, вродлива  жінка,  живе  вона  в  будинку  батька  -  тепер  те  її  будинок.  Чотири  роки  тому,  тобто,  коли  батько  Флори  ще  був  живим,  вона  вийшла  заміж за  Чарлза  Кіна. Припускаю,  що  він  знайомий  вам  заочно,  адже,  Кін  -  то  колишній  диктор  одного  з  каналів  телебачення.  Справді,  зараз  він і  Флора  живуть  окремо -  Кін  орендує  квартиру  в  районі  Віндзор-парку,  живе  в  ній  з  якоюсь...  приятелькою...

        -  Зраджує  Флору, -  констатувала  місіс  Ломбард. – I як  вона  реаґує  на  таку  поведінку  свого  чоловіка?

        - Флора  Кін  - сучасна  молода  жінка.  Вона  не  влаштовує  зайвих  трагедій  через  негаразди  в  приватному  житті. Вступила  в  жіночий  клуб "Оптимістка"  - у  ньому  збираються  жінки,  в  яких  є  особисті  проблеми.  Саме  там  вона  й  познайомилася  з  Дороті  Пенслі.

         -  Ви  говорите,  -  нагадала  Вера, -  що Джозеф  Бленд зробив  головною  спадкоємкою  Флору,  дочку.  А що  він  залишив  дружині?

         -  Пожиттєву  ренту.  Бленд,  певно,  пам'ятав,  що  вона  швидко  розтратила  грошi свого  першого  чоловіка.  Й  тому  заздалегідь  влаштував  усе  так, щоб після  його  власної  смерті  вона  була  позбавленою  можливості  все  розтратити.  Базовий  капітал  зберігається  в  банку  і,  як  звичайно  говорять,  "працює".  Головною  фішкою  було  те, що  Аделаїда  не  мала  права  брати  гроші  з  базового  капіталу, банк  виплачував  їй  лише  відсотки...  Я  цікавився  в  адвокатів,  чи  будь-хто  отримує  рентні  права  у  спадщину.  Виявилося,  що  - ніхто.

        -  Iснування  будь-якого  довічного  права,  -  підтвердила  Вера  Ломбард,  -  припиняється  після  смерті  бенефіціара.

        -  Саме  так мені  пояснили  й  правники.  А якихось  інших  активів  в  місіс  Бленд  не  було.  Тому  після  неї  немає  й  спадщини.  Зрештою,  навіть  якщо  б  в  неї  щось і  було  - Аплдорс  все  одно  не  отримав  би нічого.  Але,  одружитися  на  неї  він  не  встиг  - це  ми  вже  перевірили.

        -  Не  треба  було  й  перевіряти.  Адже, й  без  перевірки  навіть  їжаку  зрозуміло,  що  вбивства  заради  спадщини  скоюються  зовсім  інакше  -  таємно,  а  не  в  присутності  декількох  свідків. Отак...  про  покійну  Аделаїду  Бленд, Флору  Кін  і  невірного  чоловіка-диктора  мені  вже  все  зрозуміло.  Згадую,  що  там  був  ще  й  слуга...  здається,  що  його  прізвище  - Скеґлоу?

        -  Так,  Гемфрі  Скеґлоу.  Він  почав  служити  в  містера  Бленда ще  до  народження  Флори.  Зовсім  старий,  вже  майже  не  спроможний  працювати.  Певно,  місіс  Кін  жаліє  його,  тому  й  не  звільнює.

        -  Iнших  слуг  немає?

        - Раніше  -  були.  Але,  після  смерті  містера  Бленда  їх  звільнили,  лишили  тільки  Скеґлоу.

       - Добре.  Хто  в  нас  там  ще  залишився?  От  - Дороті  Пенслі!  Що  вона  собою  являє?

       - Про таких  говорять  -  "незалежна", "емансіпована"  міс.  Їй  двадцять  п'ять років.  Коли  помер  її  батько - їй  було  сімнадцять.  Дороті  не  сподобався  другий  шлюб  її  матері,  не  склалися  стосунки  з  вітчимом.  I  дівчина,  розпрощавшися  з  родиною,  почала  самостійне  життя.  Тепер  вона  працює  в  Бізнес-центрі.  Її  поважають  та  цінять,  як  співробітницю.

        -  А  через  що,  -  запитала  Вера, - міс  Пенслі  опинилася  в  "Оптимістці"?  Флору  Кін  кинув  її  чоловік.  А  що  трапилося  в  житті  Дороті?

        -  Говорячи  чесно  -  не  намагався  дізнатися.  Адже,  Дороті  Пенслі  цікавила  мені  лише  як  очевидиця  дій  Аплдорса.  А  що, місіс  Ломбард, з  вашого  погляду,  було  необхідним  поцікавитися  нею  особисто?

        -  Я  ще  не зробила  висновків  відносно  ролі  міс  Пенслі  в  тому,  що  трапилось.  Маю  на  увазі  -  чи  була  тут  якась  її  роль,  чи  -  ні.  Надіюся,  що  незабаром  зможу  сказати  з  цього  приводу  щось  визначеніше.  А  яка  в  вас  думка   про  мотиви  дій  вбивці?

         -  Усі  в  нас,  - визнав  Арлі,  - впевнені,  що  він  -  небезпечний  божевільний.  Я  зв'язувався  з  психіатрами  -  надіявся,  що  будь-хто  з  них  впізнає  в  ньому  свого  пацієнта.  Але  - жоден  не  впізнав.  Що  ж, існують  і такі  психи,  які  ще  ніколи  не  ставали  об'єктами  уваги  психіатрів.  Доречі,  з  цього  приводу  мені  довелося  вислухати  декілька  теорій.  Справді,  сумніваюся,  що  зможу  їх  вам  якісно  повторити... 

         -  Не  треба,  друже.  Я  приблизно  уявляю  собі,  що  ви  могли  від  них  почути.  Наприклад  - про  "прихований  бзік",  який  не  проявляється  впродовж  багатьох  років,  але  якось  раптово  "встає  на  цілий  зріст".  Iснують,  зрештою, й  інші  теорії.  Науковці  не  спроможні  жити  без  них.  Щодо  нас,  практиків,  наше  завдання  -  розкривати  злочини  й  хапати  за  коміри  тих, хто  їх  скоює.

          З  отакою  тезою  Арлі  повністю  погоджувався.  А  ще  в  нього  була  деяка  таємна мрія.  Саме  така  мрія  звичайно  виникала  в  поліцейських  службовців  держав  Співдружності  (й  не  лише!),  коли  їм  доводилось  контактувати  з  Верою  Ломбард.

                                                ******************