Всі сусіди знали знали, що Абрамівна — єврейка. Вона звалася Ніною. Справжнє ім'я прочитали на хресті: Нехама Абрамівна.

У 78 років Абрамівна охрестилася. Син-алкоголік пішов до баптистів. Там відучили пити. Абрамівна увірувала. Щонеділі маленька згорблена бабка шкутильгала в будинок культури слухати проповідь.

Поминки влаштували в квартирі Абрамівни. Після "отченашу" всілися за стіл. Сусідки заходилися розхвалювати небіжку:

- Добра душа була. Як доспівали грушки, завжди кликала дітлашню. Любили її малі.

Стара груша-"лимонка" під вікном однокімнатки Абрамівни завжди родила рясно. Мабуть, грушки були тяжкі на старий шлунок. Весь урожай розбирали сусіди.

Вік прожила із чоловіком у Кишеневі. На старість діти купили їй квартиру в Києві, щоб була ближче.

- Вона у Березані вродилася. Дуже гарно співала "На вгороді верба рясна" і про Гриця на вечорницях, - розказує дочка Абрамівни. - І струдель смачнючий пекла.

- У нас на Палтавщине Грица тоже поют, но не так как Абрамовна пела, - сусід Мішаня силкується наспівати.

За столом кривляться. Мішаня замовкає.

Мішаня — опецькуватий, з черевцем та червоними очима. Він особистий водій профспілкового начальника. Їздить на "лексусі". Вся робота — привезли шефа на роботу, ввечері назад. Вдень, бувало, шеф їздив у Кабмін на переговори. На вихідні Мішаня "отдыхал".

- Выходной. Имею право, - казав після чарки-третьої.

Замолоду Мішаня відслужив три роки на Балтійському флоті. Там селюка з Полтавщини обзивали галушкою. За три роки флотського життя вправили мізки і язик. Відтоді Мішаня разговарював по-пітерськи. Про флотську молодість та про старлея Бібікова згадував на кожному пиятиці.

- Мы с Петром Великим землячки, - видав цього разу.

- Та де? Звідки Петро, а звідки ти, - сусід Борис міряє Мішаню поглядом.

- Так ведь с Палтавщины, - Мішаня завжди робив наголос на "И".

Бориса Мішаня недолюблював. Той - розмовляв українською. "Он говорит что киевлянин, а сам уж точно с Западенщины приехал", розказував сусідам земляк Петра Великого.

Стіл стихає. Дочка Абрамівни стиха виводить "На вгороді верба рясна". Люся, Мішаніна жінка, і собі бере голос. Люся — полька з Житомирщини. Там теж знають "Вербу рясну".