Слово про слово

Наближаючись до пізнання слова, пізнаємо себе і своє місце у Всесвіті.

Світ створений словом, із засад сучасного потрактування фізичної картини світу ця метафора отримує тенденцію перейти у статус наукової категорії. У світлі вчення квантової фізики Всесвіт існує у нероздільності та взаємоперехідності речовини та поля, тому кожен із світів є іншою формою єдиної, цілісної, неподільної сутності. Кожне одиничне явище у Всесвіті містить у собі усі властивості цілого, тому євангельська істина "Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово" (Ів. 1:1) дає підстави назвати словом і первооснову, із котрої постав Всесвіт, І ту Особу, Котра спроектувала світ, і ту волю, силою котрої цей творчий проект було реалізовано.

Якщо весь світ постав із субстанції, котру ми називаємо Словом, і кожне одиничне у цьому світі є формою проявлення слова і несе у собі усі властивості цілого, то тим же є і людина. Оскільки вона, людина, живе водночас у двох світах, котрі за своєю суттю є проявами того ж слова, то це сформувало нашу свідомість біполярної. Процес формування її має діалектичний характер, Якщо на час створення людина отримала свідомість як частку інформаційного поля Всесвіту, котра, повторимось, містить усі властивості цілого, то проживання буття в особистісному вимірі формує індивідуальний, "Я"-особистісний полюс свідомості, котрий визначається переживанням свідомістю себе у протиставленні до Всесвіту. Інформаційна матриця свідомості переживається нею у міфологічному дискурсі, проявляється системою образів, котрі отримали назву "архетипів" і є носіями закладених при творенні людини знань про світ та її місце у ньому. "Я"-особистісний вимір свідомості напрацьовується проживанням людиною буття в історичному дискурсі, також розбудовою світу за обширами освоєного нею слова.

Отже, слово - це не тільки засіб ви раження свідомості, сама свідомість, її духовна чи, назвемо, полева структура є словом. Тому національне слово, те, що звемо національною мовою є набагато складнішою структурою, ніж словниковий склад тієї мови чи її граматична організація. В основі своїй це і енергетичне, і інформаційне поле, котре за властивою йому формою проявляє Слово як основу світобудови. І коли ми кажемо про ту форму як питому для нього, притаманну тільки йому, а не придуману чи надану людиною, - це одна із форм світобудови, так задумав Творець, - то чи має людина право відмовлятись від неї, вносити переміни, забороняти і т. п.