Ciра галицька миша вже згадувала про те, що майже усi частини сучасної України перебували у складi Росiйської Iмперiї (деякi - з часiв "епохи Хмельницького", деякi - опинилися у росiйських межах лише пiсля "трьох подiлiв"). Але були ще й такi землi, якi нiколи не були росiйськими. (Не враховуючи сталiнську епоху.) Це - Галичина, Пiвнiчна Буковина й Закарпаття.

Галичина й Волинь об'єдналися ще до з'явлення вiйська Батия на слов'янських теренах. На вiдмiну вiд Подолянщини i Надднiпрянщини, галицько-волинська територiя нiколи не залежила вiд азiатських загарбникiв. Не довелося їй перебувати i у складi Литовської держави (маю на увазi перiод до польсько-литовської унiї). Шлях галичан i волинян - об'єднання з державою полян (Польщею). Потiм - перебування у складi Речi Посполитої. У багатьох джерелах можна знайти iнформацiю про те, що галичани i волиняни нiбито були "другосортною", "меншовартою" частиною населення Речi. Але важко вiрити оцим твердженням. Щоб їх спростувати, достатньо з повагою подивитися на польську мову. Яка є (у чому може переконатися кожна людина, яка вмiє читати) трансформованим (щоб не говорити - "зiпсованим") варiантом галицької вiтки української мови. А враховуючи те, що першоджерелом виникнення й самої української мови була "говiрка" Галичини й Волинi, правильнiшим буде говорити (стосовно тих далеких часiв!) майже не про галицьку вiтку української мови, а про галицьку мову, на засадi котрої створилися i українська, i польська.

Крiм "мовних факторiв", проти версiї про галицько-волинську "меншовартiсть" свiдчить також те, що воєннi успiхи Речi досягалися з iстотною участю "галицьких". У кожному пiдручнику iсторiї Росiї (СРСР) написано про те, що у "Смутнi часи" вiйсько князя Пожарського "воювало з поляками". Що воювало - це правда. Але постiйно забували й забувають про те, що вiйсько Речi складалося переважно не з полякiв, а з литовцiв i українцiв, у першу чергу - з галичан i  волинян.

Наприкiнцi ХVIII столiття Росiя, Прусiя i Австрiя (назва "Австро-Угорщина" виникла пiзнiше) здiйснили три сумнозвiснi подiли Речi Посполитої. Волинь (з iншими українськими землями) опинилася у складi Росiйської Iмперiї Романових, а Галичина - у складi Австрiйської Iмперiї Габсбургiв.

Саме у складi Австрії (Австро-Угорщини) Галичина й перебувала протягом всього ХIХ столiття й початку ХХ столiття. Можна сперечатися про достоїнства й вади Iмперiї Габсбургiв. В нас ще буде час для цього цiкавого заняття. Поки обмежимося тим, що, саме завдяки отакому розвитку подiй, Галичина (на вiдмiну вiд спорiдненої Волинi) не потрапила у склад "свiту православної традицiї i схiдної деспотiї", не стала його частиною...