Шановні співгромадяни!

Ми, члени правління громадської організації, покликаної захищати здобутки українського національного кіно і сприяти його відродженню, категорично стверджуємо, що протягом останніх десяти років відбувається його послідовне знищення.

Якщо попередня влада наприкінці свого існування майже припинила фінансування державного кінематографу, а без такого фінансування він був приречений на зникнення, то теперішня влада, призначивши на посаду голови Державного агенства з питань кіно повну невігласку в кінематографічних справах  авантюристку Катерину Копилову, хоча кінематограф і фінансує, але називати це кінематографом дуже важко. Це не кінематограф, а дурне викидання грошей на вітер, яке до того ж дає можливість нечесним людям гріти на цьому руки.

Діяльність пані Копилової почалася з того, що вона зібралася під виглядом спільної постановки  вкласти 10 мільйонів українських бюджетних гривень у  вже готову посередню російську детективну стрічку "Спостерігач". Це недвозначно натякало на відвертий "відкат".  Адже якщо пані Копиловій справді  подобавсяі цей фільм,  вона могла б його придбати на кіноринку за в сто разів  меншу ціну. Тільки наше активне  втручання  зруйнувало цю аферу.

Та пані Копилова  не заспокоїлась і точнісенько за такою ж схемою вклала 13,4 млн.гривень у теж давно готовий знов-таки  російський фільм "В суботу". Однак стало відомо, що продюсер з російського боку Олександр Роднянський  одержав не цю суму, а лише 3 млн.гривень. До чиїх кишень потрапили  10 з чи- мось мільйонів залишалося лише гадати.

Ми звернули на цей факт увагу контролюючих і правоохоронних органів. Рахункова палата України визнала, що "спільне виробництво фільму "В субботу"  не  відповідає  вимогам  Європейської  конвенції про спільне     кінематографічне виробництво, протирічить принципам національного фільму, визначеним Законом України "Про кінематографію", і є неефективним використанням бюджетних коштів". А Державна фінансова інспекція України констатувала: За результатами ревізії встановлено порушень, що призвели до збитків державного бюджету на загальну суму 12,4 млн.гривень". А СБУ навіть збудила протии пані Копилової та її посібника продюсера Олега Кохана кримінальну справу. Цього б повністю вистачило якщо не для судового покарання, то вже точно для зняття цієї нечесної та кінематографічно малоосвіченої пані з високої та відповідальної посади. Однак прикрита заступництвом молодшого сина Президента Януковича, (вона сама про це неодноразово казала і писала), пані Копилова залишилася на посаді ї, зрозуміло, почала мститися тим, хто викривав її, м'яко кажучи, сумнівну діяльність. Вона заявила, що жоден з нас, тобто її опонентів,  тепер не отримає державне фінансування.  І  свою погрозу  здійснила.

Користуючись абсолютною безкарністю, вона продовжує використовувати схему зі "спільними" постановками, передаючи українські бюджетні кошти іноземним кіновиробникам, фінансову діяльність  яких наші контролюючі та правоохоронні органи перевіряти не можуть. Тобто ніхто (окрім пані Копилової) не знає, скільки  грошей   йде на кіновиробництво, а скільки осідає в кишенях корупціонерів.

Мимоволі виникає запитання: що ж продукує пані Копилова на  гроші, які не потрапили до приватних кишень?

Незважаючи на те, що  сценарії, які йдуть до виробництва, приховуються (без усяких законних підстав) від кіногромадськості  як якась військова таємниця,  зрідка все ж таки вдається ознайомитись з ними. І що ж ми бачимо?  Жах!

Ось приклади кінодіяльності пані Копилової:

"КОХАНЕЦЬ КРАСИ. ПАРАДЖАНОВ". Спільна постановка з Грузією та Францією.   12,5 млн.грн. - тільки з українського боку. Варто  звернути увагу на те, що режисером-постановником цього дуже відповідального фільму  є  дебютантка (дебют у 48 років!), яка не має жодної режисерської освіти. Єдиною підставою для  надання їй постановки є те, що вона подруга пані Копилової.  І це  не просто постановка, а фільм  про Параджанова, режисером якого може бути лише людина, яка повинна за рівнем таланту хоч якось наближатися до художнього рівня цього геніального майстра. І як можна було довірити дебютанці такі великі гроші? І навіщо витрачати такі гроші на фільм, який насправді не коштує й 10 млн.грн.? На що ж підуть гроші іноземних інвесторів?

"ДІАМАНТОВИЙ ХРЕСТ".  Спільна з Росією постановка. Коли постановником цієї стрічки  (він і автор сценарію) був Сергій Маслобойщиков, то, враховуючи його попередні фільми, можна було  чекати чогось цікавого. Хоча й тоді  сума, що була виділена головниі чином  з українського боку  – майже 40 млн.грн.  - викликала величезний подив.  Адже  наш історичний блокбастер   "Богдан-Зиновій Хмельницький" коштував втричі дешевше.  Інша справа, що мабуть велика частина цих грошей була призначена не для кіновиробництва, а для щедрого "відкату". Однак за будь яких  обставин пані Копилова не мала  права зрадити Маслобойщикова на користь російської кінокомпанії "А-1 Кіно-Видео", яка нещодавно уславила себе гидотним, бездарним та  ще й відверто антиукраїнським  непотрібом   "Ми з майбутнього –2".  Замість того, щоб захистити режисера від антихудожніх вимог російських продюсерів, пані Копилова  (мабуть зв'язана з ними в якихось  фінансових оборудках),  взяла їхній  бік.  І з її подання на постановку був призначений інший режисер, який нічим цікавим себе не зарекомендував. В цьому проявилася вся гендлярська сутність пані Копилової.

"СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ ПРО ІХТІАНДРА".  Знову спільна постановка. Події фільму не мають жодного стосунку до України. Це екранізація твору російського письменника Бєляєва. Режисер (колишній одесит) вже 15 років живе у Мексиці. Його прізвище як режисера в жодному довіднику (ані нашому, ані іноземному) не значиться.  На пітчинг, який періодично влаштовує пані Копилова, він на відміну від усіх інших претендентів  не з'явився. Перемовини з ним вона вела по телефону. Експертна комісія, яка взагалі слухається пані Копилову, на цей раз майже одностайно забракувала цей проект. І що ж? Вона  його все ж таки включила до плану виробництва на засадах держзамовлення. Бо дуже вигідно прокручувати гешефти через спільні постановки.

Така ж історія з україно-російським проектом "ПІД ЕЛЕКТРИЧНИМИ ХМАРАМИ" у постановці петербургського режиссера Олексія Германа-молодшого. Ми припускаємо, що він обдарована людина і фільм буде гарним. Але який він має стосунок до українського національного кіно? Яким чином він зможе розвинути його? Хіба що тим, що Україна буде присутня в титрах цього фїльму і це дасть черговий привід пані Копиловій (а вона це дуже любить!) з'їздити на канський, берлінський або венеціанський кінофестивалі.

Тобто виходить, що бідна на гроші Україна вперто і послідовно фінансує кінематограф  багатої Росії. Хіба це не безглуздя?

А чого варта спільна постановка з Туреччиною "ЛЮБИ МЕНЕ"? Ми вже не кажемо про відвертий несмак цього опусу. Мораль сценарію така: якщо хочете, дівчата, знайти своє щастя, то не соромтеся та йдіть у повії. Таке враження, що цей проект з одного боку фінансує пані Копилова, а з другого – якась міжнародна сутенерська мафія. Невже наша держава  й справді зацікавлена  в тому, щоб молодь тікала за кордон? І це  не єдиний подібний випадок. Пані Копилова запустила до виробництва  кіноальманах "УКРАЇНО, ГУДБАЙ!" з ккошторисом 4 млн.грн. Всі його новели жахливо депресивні і переконливо доводять, що жити в Україні абсолютно неможливо. Це новели "Арріведерчи, Сергію", "Пиріг", "Інший", "Янгол смерті", "Комиші", "Майже любов" (знов-таки про повію, яка обслуговує іноземців з бажанням знайти собі пару і поїхати за кордон). Але справжньою зіркою цього паноптикуму є фільмик "Без ГМО". Це вже апофеоз морального падіння: працівник крематорію носить додому попіл небіжчиків, щоб удобрювати їм помидори та огірки, які він вирощує на своєму балконі.  Невже пані Копилова  хоче таким чином призвичаїти  режисерську молодь до виготовлення аморальних  "лякалок"?

А чого варті безумні "пітчинги", тобто відбіркові тури, які проводить Експертна комісія, створена пані Копиловою для надання державних замовлень?  Все це було справедливо засуджено рішеннями Секретаріату та Пленуму правління Національної спілки кінематографістів України. Вони констатували: "Революційні" методи Держвного агентства України з питань кіно поки що не привели до скільки-небудь відчутного прогрессу кіногалузі, натомість викликавши сумнів у спроможності реалізації нових форм конкурсу проектів. Члени правління взяли до відома звернення провідних кінематографістів Ю.Гармаша, М.Ільїнського, Ю.Ляшенка, О.Левченка, О.Муратова, В.Савельєва, Л.Череватенка" і наголосили: "на неморальності та неприпустимості становища, коли деякі члени Експертної ради є водночас учасниками конкурсу проектів".

Внаслідок цього від роботи в Експертній комісії послідовно відмовилися ії голови Роман Балаян та Олег Фіалко. Комісію також залишили ії провідні члени кінокритики Олег Вергеліс та Ігор Грабович і продюсер Антон Пугач. При цьому два останніх викрили в інтернеті безчесні вчинки  пані Копилової.

Мабуть для досягнення абсолютної розкутості і створення атмосфери світської невимушеності один з захистів  кінопроектів чомусь відбувався в ресторані річкового пароплаву. Розімлілі у такій атмосфері члени журі дозволяли конкурсантам вішати їм локшину на вуха.  Чи не тому був затверджений проект дебютанта Івана Сергієнка "ПЕРЕКАТИПОЛЕ"? У  передмові до сценарію він пише: "Є тут і різні втілення архитипу Великої Матері – глибинна і недифіринована мов сама земля Флорівна, оггіастична Ліліт – Любка, надихаюча Аніма-Муза Світлана – в конфлікті з своїм Альтер Его – Галя і компенсуюча молода муза Женька. Справедлива Ізіда – Тамара Петрівна, і покрова Оксана. Сам Василь Перекатиполе спочатку грає свою тінь, повертаючись до Я – архитипу вже по смерті. А його друг Степан – відповідає юнгіанському Трікстеру "Скоморох за В.Я.Проппом" - ще одне втілення самого Василя Веселуна".

Ви що-небудь зрозуміли? Ми – ні. Та й не віримо, що ця псевдонаукова маячня була зрозуміла членам журі. Однак це стало причиною запуску цього, м'яко кажучи, дивного сценарію до виробництва.

А ще буде за державний кошт зніматися стрічка Дмитра Томашпольського про злягання людей у космосі. Невже це достойна тема для держзамовлення?

Ми дуже сумніваємося, що виконання головної ролі в давнішній телепрограмі "Довгоносики", розкритикованої за несмак всією українською кінокритикою, дає підставу актору Андрієнко знімати на засадах державного замовлення (без попередньої дебютної короткометражки) повнометражний дебют "ІВАН-СИЛА" з бюджетом у 16 млн.гривень.  Незрозуміло: який сенс ризикувати такими великими грошами? Тим паче, що така кількість грошей на зйомку цього не дуже  складного фільму апріорі непотрібна. Залишається думати, що у його кошторисі знов-таки приховані чиїсь матеріальні інтереси.

Безсумнівно, що український кінематограф "омолоджувати" справді треба. Але ж не за принципом: "нехай гірше, тільки б інше". Наслідки дебютної політики пані Копилової видні вже тепер у короткометражних стрічках "МЕТЕЛИК", "ЧЕРВОНА МАЛАНКА" і особливо у вже згаданому альманасі "УКРАЇНО, ГУДБАЙ!" (радимо його подивитися).

Мимоволі виникає запитання: чому державні кіностудії України одержують мінімальне фінансування, а приватні кінофірми – максимальне? Гадаємо, що відповідь очевидна: з державних кіностудій "відкати" не одержиш.

Всі прожекти пані Копилової – це не більше ніж демагогічна балаканина. За час ії перебування на посаді,  українська кіноіндустрія, розвитком якої   вона нібито опікується, розвивалася шаленими темпами лише в ії уяві. А в реальності єдине ії досягнення – це сучасне цифрове проекційне обладнання в під- київському селищі Підгірці.

Жоден з  керівників  українського кінематографу, ніколи не удостоювався такої нищівної критики в пресі, інтернеті, спілці кінематографістів та на телебаченні,  якої удостоїлася  пані Копилова за такий короткий час. Парламент буквально завалив Міністра культури запитами про негативні явища в українському кіно.

Підсумовуючи все, що було вище викладено, можна лише констатувати: якщо пані Копилова ще якийсь час залишиться на своїй посаді, то українське національне кіно  практично припинить своє існування. Якщо навіть на нього будуть витрачатися державні гроші,  нічого суттєвого, творчого, прогресивного, все одно під орудою пані Копилової відбуватися в ньому не буде. Хіба що будуть збагачуватись певні нечесні особи.  Невже це і є метою нашого уряду та Президента В.Ф.Януковича?

Голова правління громадської організації           В.Свіщев

Члени правління:

Народний артист України                                    М.Ільїнський

Заслужений діяч мистецтв                                 Ю.Ляшенко

Заслужений діяч мистецтв                                 О.Муратов

Народний артист України                                   В.Савельєв