Хто Леніна винесе?
Училище в сільській місцевості на Сумщині, дев'яності роки. Колишній парторг, а на той час заступник директора з виховної роботи, дає наказ винести погруддя Леніна з фойє. Керманич досить великий, важкий, майже не підйомний для однієї людини. Начальниця нерворо ходить по сходинках центрального навчального корпусу. Підходить до одного з майстрів, просить винести Леніна. Той відмовляється, бо не може піднімати важке. Другий каже майже те саме. Третій пояснює, що дуже зайнятий. Нарешті вона знаходить кремезного чоловіка, якому те погруддя винести граючись. Повністю впевнена в успіху, вона просить сантехніка винести вождя. Але тут несподівано наштовхується на опір. – Еге, винеси, - лається чолов'яга. Зараз одна влада, а потім буде друга. Спитають, хто Леніна виніс? Шевєлєв. А тоді цап того Шевелєва. Я тоді ніяк не доведу, що мені наказали. Самі виносьте.
Цю історію я завжди згадую, коли в якійсь організації залякані люди бояться надати будь – яку навіть зовсім незначущу інформацію. Страх перед владою сидить глибоко і ще багато років буде будемо видавлювати по краплі з себе раба. А погруддя вождя винесли учні того ж дня. Вони навіть і не спитали – хто. Зате урок прогуляли.
