Об'єднана опозиція на виборах до Верховної Ради у Хмелницькому вирішила поставити на перевіреного "важковика" Олега Лукашука. Всюди на зустрічах з виборцями, в місцевих ЗМІ він позиціонує себе  як послідовний опозиціонер. Нещадно критикує владу, обіцяє докорінні зміни в разі перемоги опозиційних сил. Ніби усе правильно. Так має бути. Хоча насправді  - ні, бо ж мав би йому хтось опонувати від влади. Натомість, влада тихцем - нихцем ставить на такого собі "самовисуванця" - головного київського пивовара Слободяна.

Днями до мене зателефонував мій давній знайомий, колишній військовий політпрацівник, а нині профспілковий діяч, пан Олександр і запропонував прийти на зустріч зі Слободяном. При цьому наголошував на унікальності та виключності цієї особистості. Не буду ані заперечувати, ані підтверджувати чеснот пана Слободяна, але чомусь в той момент подумав: "Чому ти, чоловіче, боїшся зізнатися у тому, що маєш чинити уже після свого обрання до ВР? Чому боїшся сказати людям у вічі: так, я насправді кандидат від ПР. Так, буду голосувати за їх україноненависницьку політику, бо інакше "кирдик" і мені і мойому бізнесу."

Давно знаю Лукашука. Не такий він "білий та пухнастий" як намагається себе презентувати. Пам'ятаю його "тісну" дружбу з українофобом Медведчуком, але... поважаю сьогоднішню його позицію: і людську  і політичну. А ось інтелігентного з "подвійним дном" Слободяна - ні. Тому на зустріч із ним не піду.