"Я згодна пробивати стіну, але криголами не плавають в болоті" - так висловилася Ліна Костенко на поступок львівського літературного бомонду – Юрка Кучерявого, Віктора Неборака та Ігоря Котика, які "не зрозуміли" жанру "Записок українського самашедшего". Постріл осмислений і цілеспрямований. Та й підлості є межа – мужня жінка призупинила серію зустрічей на невизначений термін, а у Львові – назавжди. Та болото не тільки у Львові, є воно і в Столиці.  Дозованою інформацією, перекручуванням фактів так спотворюють дійсність, що трясина втягує тих, хто не знає броду, чи з якихось причин, не відрізняє світле від сірого.

Не секрет, що в Україні майже всі ЗМІ заангажовані, деякі настільки, що глянеш на назву статті в газеті – знаєш про що в ній і навіщо. Та я не про "Сегодня", чи "Коммунист", чи "2000", а про газету "День", яку читаю шість років. Газета могла би бути ведучою по висвітленню проблем становлення української держави, якби не підпала під вплив однієї партії, можливо, однієї особи. Це я зрозумів, прочитавши кілька років тому слова головного редактора: "1999 року був Президент, але не було народу – 2004-го був народ, але не було Президента", після чого активізувались нападки на Президента (якого не було) і вихваляння основної претендентки на цей пост. Поступово атака перейшла в безпідставні звинувачення Ющенка, ніби тільки його позиція "проти всіх" стала вирішальною для поразки Тимошенко на президентських виборах....

Я проаналізував статті (за останні  чотири роки) Ігоря Лосєва, Сергія Грабовського, Юрія Щербака, Анатолія Штанько (і не тільки), кандидатів філософських наук, науковців "могилянки", відфільтровані відповіді читачів на анкети "Дня", і дійшов висновку, що, принижуючи Ющенка і вихваляючи Тимошенко, газета постійно намагається підняти рейтинг керованої опозиції, тому й таврування "противсіхства" не сходить зі сторінок газети і сьогодні.  Моральний авторитет Євген Сверстюк писав у 2008 році про БЮТ: "Минуле забувається, стукачі, провокатори, спекулянти всіх країн єднайтесь!". От і поєднались потенційні політичні перевертні, які не всі проявились на повну тільки тому, що "регіоналам" в цьому парламенті більше "тушок" не потрібно. Більшість громадян переконані, що Тимошенко допомогла Путіну побороти Ющенка-президента, дійсно обраного народом, а не мафією, і посприяла Януковичу (делегуванням "тушок") здійснити державний переворот. Та "День", чогось, цього "не розуміє"...

А хто ж "1999 року був Президент", коли "не було народу"?   Відповідь в газеті ("День", №14 за 2011 р.):  на шести повнометражних сторінках надруковано 27 поздоровлень від людей, що знали Євгена Марчука. Поздоровлення елейні, бо висловлені до 70-річчя з дня народження, але подані під загальним заголовком: "Ми не обрали свого де Голя", та й підзаголовок кожної статті  відповідає  об'єднуючому. Я теж поважаю Євгена Марчука, як інтелігентного, толерантного, розсудливішого за багатьох державних діячів, але на президента він не тягнув, і політик з нього слабий – "заблудився серед трьох сосен", погодившись на "Канівську четвірку" з соціалістом-комуністом Морозом, в якого губи тремтіли від амбіцій на лідерство, та з комуністом Ткаченком і екс-кадебістом Олейником,  корумпованість яких з антинародною владою очевидна. Хіба це по-деголевські?  Крім того, Марчук, як екс-генерал КДБ, заслуговував на люстрацію, як і інші члени "четвірки".

Та "День"  хоче переконати читача, що народ помилився, обравши Ющенка президентом.  Путінцям – це як бальзам на душу. Подібних прикладів багато, та це вже матеріал для  дисертації.  Переконаний, що у 1999 році андроповці теж намагались в Україні (як у Росії) привести до влади своїх ставлеників, та (дякувати богу) тотальне укорінення у владні структури екс-співробітників  спецслужб затрималось на 10 років. Тому, поки що, Україна не зовсім  в імперському  союзі.

Відчуваю, що з переобранням Путіна президентом ці процеси завершаться при підтримці п'ятої колони, вірного Януковича і відданої Тимошенко, ув'язнення якої для Москви сьогодні стратегічно вигідніше, ніж перебування її при владі. Безсумнівно, андроповці  завжди професійно використовують у своїх цілях тих, в кого "рило в пушку" (започатковано ще Залізним Феліксом)...

В кінці минулого року відвідав Ужгород. Обійшов не менше десяти кіосків, а газети "День" не знайшов – "не отримують". Поцікавився у чиновника мерії: чому?   "А у нас проюлькіних  газет не читають" - почув у відповідь.     Мабуть, така місцевість, що "бистра вода з синіх гір" в болоті не застоюється.