Минулої неділі країна була в траурі: в один день відразу на двох шахтах – в Донецькій та Луганській областях – загинуло 37 шахтарів.Прем'єр заявив, що причина обох трагедій   в халатності. Я ж переконаний: причина в катастрофічному недофінансуванні  вітчизняної  вугільної галузі, зокрема – наукових розробок, які можуть  - і зобов'язані! – вдихнути в цю галузь  нове життя.

Так, вугілля не можна назвати екологічним енергоресурсом. Однак в Україні існує  прекрасна  наукова база. Чому б не  поставити нашим  вченим -  на державному рівні - завдання розробити ефективні та економічні фільтраційні системи або методи спалювання вугілля, безпечні для навколишнього середовища? При чому, подібні розробки   держава зобов'язана дотувати!   В результаті  увесь комунальний  сектор   зможе використовувати для  опалення та інших потреб  вітчизняні  енергоносії, професія шахтаря знову стане однією з  найпрестижніших в країні, а Донбас та інші вугільні регіони - процвітаючими, а не депресивними, як сьогодні.

Так, є проблеми з логістикою вугілля. То чому б не   поставити завдання – знову ж таки на державному рівні? -  розробити такий формат пакування і таку ритмічність доставки, яка б мінімізувала витрати і зробила вугілля цілком конкурентним енергоносієм?

Є,  нарешті, й  третій шлях – переробка вугілля на синтетичний газ та нафту. Чому б сьогодні не вкласти  мільярд в розробку  і будівництво відповідних заводів, аби завтра бути незалежними? "Зіскочити"  з  газової голки, аби завтра не почалася   жорстока газова  "ломка"?

Відсталість нашої  вугільної галузі призвела до того, що у держбюджеті-2011 закладено майже 12 млрд. грн. (7,5% видаткової частини бюджету) на компенсацію різниці між собівартістю вугілля і його ринковою ціною. Мільярд гривень  на місяць, сплачений  українськими  платниками податків,  йде, по суті,  на консервацію цієї ситуації. Окрім того, це  стимулює зловживання на шахтах, адже  в гонитві за державним фінансуванням шахти випускають продукцію з зольністю 36% (вдумайтеся – у вугілля домішують третину землі й каміння!), яку неможливо продати на ринку.

Тому я   переконаний: лише перехід  вугільної галузі на ринкові основи закриє діру в державному бюджеті, покращить якість вугілля та зробить його конкурентоздатним, направить в українські  шахти серйозні  інвестиції, а головне - забезпечить енергетичну незалежність країни.