В Україні запроваджують наукову цензуру?
Два тижні тому, в суботу, 21 липня 2012 року, сталося рейдерське захоплення Музею трипільської культури "Прадавня Аратта – Україна" в Трипіллі. Музейний заклад змусили припинити свою діяльність нібито через зміну власника будівель музею. Експозиція музею досі не доступна для відвідувачів, але....По формі - господарський конфлікт, коли один з 4 співвласників музею... продав його. По суті - знищення музею, бо "у справі" фігурує лист такого собі шанувальника радянської версії історії України п. Толочка, який ждорстко критикує підходи музейників. Саме цей лист, ніби-то став підставою продати музей іншим "хорошим" вченим, які правильно розкажуть про Трипілля і нашу пракультуру. Тож, як бачимо, у нас в Україні намагаються ввести наукову цензуру і наукові суперечки між вченними перевести в формат "НЕ ПУЩАТЬ".
Як на мене, суперечки вчених повинні мати не господарсько-судовий, а медійний, симпозіумний характер. Але совкові вчені люблять знайомі їм адміністративні способи переконувати(((
Так виник конфлік, коли припинив роботу музей. Позаминулої п'ятниці ми втрьох ( директор музею Олександр Поліщук, голова новоствореної наглядової ради Ігор Дідковський і я, як член цієї ради) провели прес-конференцію, де заявили про прагнення в судовому порядку повернути справедливість і відновити здоровий глузд.
І от позавчора Обухівський районний суд повернув Трипільський музей його попередній команді. Ми приїхали з рішенням суду. Охорона спочатку підняла гвалт, викликала усіх, кого можна, але невдовзі зібрала речі й пішла додому.
Державна охоронна служба, яка відреагувала на "Тривожну кнопку" і міліція, які приїхали на виклик незаконних власників, почитаввши ухвалу суду, швидко поїхали по іншим суботнім справам. Невдовзі приїхав сільський голова і депутати сільради - теж побивились рішення суду і поїхали. Коротше кажучи, повернення на територію музею відбувалось довго, напружено, з погрозами, але відносно мирно і без бійок, як це буває в фільмах і кримінальних сюжетах.
Тепер територія на якій знаходиться музей, знов під контролем директора Олнесандра Поліщука, але в сам будинок музея не входили, він і досі опечатаний. Річ в тому, що там в середині дуже цінна колекція і процес її прийняття складний. Візуально пошкодження пломб не помічено. Але на території музею все розрито, загнана будівельна техніка.. Що там хотіли будувати нові т имчасові власники - не знаю
Входити в приміщення вирішили в середу, як і обіцяли, запросимо ЗМІ, і першу екскурсію матимуть саме журналісти - саме преса активно підтималда музей, що, ймовірно, допомогло швидкій перемозі. Іншими помічниками виявились самі рейдери, які зробили спробу крадіжки музею дуже некваліфіковано з юридичної точки зору, тому, навіть, наші "чесні" суди зважили на аргументи музею. А якби там були підкуті рейдери?
Треба міняти закони, бо залишимось без музеїв( Ну і, звичайно, законодавців, що пишуть такі антикультурні закони.
