Етикет зникає. Ось дядькоземляк мене питає: "А де це зараз Юльчин чоловік?" А я знаю?! Не вірить: "У газеті робиш і не знаєш?!" Надувся, пішов. Він не знає етикету. Бо спитати треба вміти.

От хто вміє, так це дід Поправка Андрій Терентійович з Полтавщини. Недавно він був у Києві. Ми знайомі давно. Колись він привіз до газети фото: дідок на возі, а замість коня — корова в ярмі. Каже: надрукуй, це сенсація, то моя корова, а на возі я сам — інвалід війни, досі без машини!

Він — без лівої руки, втратив у бою. Але жвавий! Заради тої інвалідської машини таке придумував! Якось приїхав, показує: квиток на футбол купив! "Нащо воно вам?" — "Е, там сьогодні Суркіс буде! Я йому продам мій лужок, хай тренує футболістів!" — "Лужок же далеко!" — "Дешево оддам!" — "А корову де пасти?" — "А Суркіс мені за те дасть машину, нащо мені корова?"

Не знаєш, де Януковича знайти?

Я вже й забув ту історію. І ось він знову тут. Так ніби просто зайшов. Каже: приїдь до мене. Там, знаєш, є річка Собачуха, а за нею — імєніє Раєвського, де Пушкін бував. А там жив панок, мав тридцять душ кріпаків і землі двісті десятин, а так не можна. І він узяв сулію самогону й поїхав мертві душі купувати! Пушкін каже: я про це поему напишу! Крутив так і сяк — нє! Він до Гоголя: Ніколай Васильович, ану ти! Той і написав "Мертві душі". А щоб Пушкіну не обідно було, назвав це — поема!.. А ти все це першим опишеш!

Дід ніби зібрався йти і вже на порозі питає: "Не знаєш, де Януковича знайти?" — "Нащо?!" — "Бач, як він був прем"єром, мені таки дали машину. Хоч подякую!" — "Обійдеться!" — "Е, машина є, а я з двору виїхати не можу, там дорога погана. То хай би поміг і дорогу зробити. То не знаєш, де він?"

От що таке етикет — і не хотів би знати, але ж уміють люди спитати!

×