Є всім відома фраза: молодість минула. Але не всі знають, що так само можна сказати: старість минула. Вона минає навіть швидше, ніж минає молодість. Потім живеш собі — спокійно, впевнено.

Але цей день треба пережити. Його кожен із нас дожидається, намагаючись про нього не думати. Він настає несподівано. У мене це сталося вранці минулого понеділка: умивався — і випав зуб. Просто взяв і випав. Він дивно нагадував кулю з автомата "шмайсер" — не бойову, а вистрелену. Може, про це тому й подумалося, що ситуація була саме такою — коли патрони закінчуються.

Ну, ось і почалося, подумав я. Нічого особливого не відчув, але раптом стало дуже шкода моєї сопілки. Минулого літа я тільки навчився грати на ній "Жили у бабусі два веселі гусі". Грав, дивлячись на сині квітки кручених паничів — так чомусь здавалося, що музика звучить зовсім правильно. А тепер, мабуть, сопілка не слухатиметься мене.

Я сховав зуба до нагрудної кишені й пішов на роботу. У підземному переході, де п"ю ранкову каву, побачив діда. Тоді я розумів набагато більше, ніж учора. Отже, я бачив: цей вже втратив не одну кулю, а всю обойму, такий він на вигляд — ніхт шіссен, аллес капут.

Я сховав зуба до нагрудної кишені й пішов на роботу

І тут якась дівчина підійшла до нього й спитала, як пройти на зупинку.

Він стрепенувся й заусміхався. Сказав їй, де це, а потім взявся показати, щоб не заблукала, бо там аж два виходи, праворуч і ліворуч. І задріботів поруч, відхиляючись, щоб не занесло на неї, бо вже розучився ходити рівно. Але ні разу не похилився на дівчину. Ішов так, наче обойма була на місці. Зрештою, вона вибрала його, хоч там стояло ще кілька мордоворотів із повним ротом зубів. А вона таки його вибрала.

Дівчата ненароком бувають мудрі, саме тоді, коли найбільше треба.

×