понеділок, 11 серпня 2008 18:34

Українцям у Грузії соромно говорити російською

Автор: фото: reuters/Гліб Гараніч
  Грузинка оплакує вбитого під час бомбардування родича. 9 серпня російська авіація завдала удару по Горі, рідному місту Йосипа Сталіна. Воно розташоване за 80 кілометрів від столиці країни Тбілісі
Грузинка оплакує вбитого під час бомбардування родича. 9 серпня російська авіація завдала удару по Горі, рідному місту Йосипа Сталіна. Воно розташоване за 80 кілометрів від столиці країни Тбілісі

Фотограф із Києва 23-річна Аліна їздила у Грузію до друзів. Минулого тижня там було спокійно.

— Ми прилетіли у середу, 6 серпня, — розповідає Аліна. — За добу у країні почалася війна.

Киянка перебувала у Тбілісі п"ять днів. У вихідні почала збиратися додому. Майже всі пасажирські рейси скасували.

— У посольстві запропонували вилетіти військовим літаком, — згадує. — Вирішила, однак, що безпечніше летіти пасажирським.

— Ми саме зайшли до зали очікування, а там крізь скло видно всю злітно-посадочну смугу військового аеродрому, — розповідає Аліна. — За кілька секунд почули вибух. На смугу впала бомба. Здійнялася курява. Люди кинулися до вікон з мобільними, почали все знімати на камери. Тоді стало справді страшно.

Невдовзі пасажирів пустили у літак. Працівники аеропорту запевнили, що летіти безпечно. До салону зайшов український консул.

— Приїхав, щоб особисто побажати всім щасливої дороги, — каже Аліна. — Сказав, що сам полетить із Тбілісі секретним маршрутом. Не розповів яким. Жартував, що росіяни можуть дізнатися і скинути бомбу.

В аеропорту Аліна зустріла кількох грузинів, які прилетіли з-за кордону. Вони розповіли, що повернулися на батьківщину, щоб воювати.

— Один із них — архітектор, працює в Лондоні, — розповідає киянка. — Інші прилетіли з Ялти. Теж збираються на службу.

У понеділок Аліна вже була вдома.

Один грузинський вояк вартий 10 російських

— У Тбілісі поки що відносно спокійно, — каже вона. — Однак, напруга відчувається. На вулицях стало пусто — усі сидять перед телевізорами, слухають новини. Усі думають, як вивезти родичів із гарячих регіонів.

Колишня киянка Євгенія кілька тижнів тому вийшла заміж за грузина. Нині вона з чоловіком у Тбілісі.

— Учора ввечері було кілька акцій протесту. Я говорила англійською. Соромно, що й досі не вивчила грузинську. Соромно говорити російською. Уночі запалювали свічки на площі Трояндової революції. У Тбілісі надто тихо. Мало машин і людей на вулицях, — розповідає вона. — Паніки серед населення немає. Дефіциту або черг — також. Сьогодні ситуація на фронті погіршилася... Росіян — як мурашок. Але все одно один грузинський вояк вартий 10 російських. Щойно розмовляла з мамою. Вона хоч і плакала, але сказала, щоб я лишалася з чоловіком.

Зараз ви читаєте новину «Українцям у Грузії соромно говорити російською». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

12

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі