Щороку медики у світі отримують 21 тис. людських печінок для трансплантації. Тоді як, за даними Світової організації з охорони здоров"я, їх потребують принаймні 90 тис. хворих.
Через гостру нестачу органів для пересадки тяжко хворі люди з багатих країн їдуть до бідніших Китаю, Пакистану, Туреччини, Колумбії, Філіппін та до Африки. Там потрібні органи можна купити у живих донорів. Таким чином розвивається великий напівлегальний і набагато дешевший ринок з продажу людських органів.
У США людина, коли віддає орган на пересадку, отримує $30 тис. У Південній Африці донорові заплатять $700, у Пакистані — $300–1000. Досить часто у цих країнах після операції виникають ускладнення — кровотечі, інфекції. Донори майже не отримують медичної допомоги й нерідко помирають.
Міжнародні організації намагаються якщо не заборонити, то бодай контролювати продаж донорських органів. Але це важко, бо завжди можна знайти спосіб обійти обмеження.
У Китаї недавно заборонили використовувати для пересадки органи живих людей. Обмежили трансплантацію для іноземців. Проте використовують органи страчених злочинців. Процедура цілком законна й відкрита для контролю. Дозвіл отримують від самих засуджених або їхніх родичів.
53-річному жителю Гонконгу Полові Лі, який мав рак печінки, удома лікарі відмовили в операції. Друг порадив йому лікарню на сході Китаю. Там він отримав орган від страченого в"язня. За операцію заплатив близько $33 тис.
— Лікарня має контакти з багатьма в"язницями, — говорить Пол Лі. — Я отримав печінку від страченого з міста Хейлонґянґ. Дуже вдячний своєму донорові.
3 
35413
Коментарі