В автокатастрофі під Греноблем у Франції загинуло щонайменше 27 польських паломників. О десятій ранку в неділю автобус на великій швидкості їхав спуском, не загальмував перед бар"єром, пробив його і впав у 20-метрову прірву. У ньому їхало 50 пасажирів. 13 перебувають у критичному стані, стан ще десятьох задовільний.

Паломники вже поверталися додому. Вони відвідували святі місця Франції. Автобус доїхав до перехрестя в селі Візіль, де водій мав повернути наліво. Натомість він поїхав прямо, хоча в"їзд на шосе автобусам і вантажівкам заборонений — великим транспортним засобам тут важко гальмувати.

На цьому відрізку починається крутий спуск. У кінці нього — різкий поворот майже на 90 градусів, який від прірви захищає бетонний бар"єр. У випадку аварії він може втримати автомобіль, але не автобус.

— Тримайтеся за сидіння, відмовили гальма! — встиг крикнути водій перед тим, як автобус із паломниками полетів із траси.

Два мотоциклісти, які їхали за ним, кажуть, що колеса загорілися. Висновки поліції також вказують, що в автобуса відмовили гальма. До того ж водій значно перевищив швидкість. Це і призвело до трагедії. Коли машина впала, люди не змогли вибратися назовні й горіли живцем. Встановити особу декотрих можна буде лише після аналізу ДНК.

— Я живу тут 13 років і знаю: той спуск — то коридор смерті, — каже жителька цього району Одрі Лакост.

Улітку 1973 року на цьому місці розбився бельгійський автобус. Тоді загинуло 43 особи, 6 — вижило. Через два роки в рейсовому автобусі загинуло 29 пасажирів. Загалом тут втратили життя 224 людини.

— Ми щомісяця до Ла Салетт возимо 100–200 осіб, — каже Мартін Шклярський, керівник компанії, яка здійснювала перевезення. — Не маю поняття, чому водій вирішив їхати тією дорогою. Завжди обирали довше, але безпечніше шосе. Підкреслюю: завжди!

Прокуратура Гренобля порушила справу щодо ненавмисного вбивства. Водій загинув, його напарник зараз у критичному стані.

Родини паломників чекають на інформацію про своїх родичів.

— Там поїхав мій син, Шимон. Хороший поляк, віруючий. Тішився, що щось нарешті у житті побачить, — каже Тадеуш Беднарський, літній чоловік із Шчечіна. — Працював на тракторові, відкладав гроші. Сусід має щастя — його онук побачив бабцю в новинах. Значить, жива. А нам ніхто нічого не каже.

×