65-річний Томас Артур із американського міста Атмор, штат Алабама, очікує смертної кари понад 25 років. Його двічі засуджували до страти через ін"єкцію смертельної отрути та двічі скасовували ухвалу суду. Третій вирок Верховного суду мають виконати найближчого четверга. Дочка в"язня переконана, що в справі відсутні будь-які фізичні докази його провини.
1982 року в американському місті Маскл Шоалс у власному будинку вбили 35-річного Троя Вікера. Його закривавлену дружину Джуді знайшли поруч на ліжку. Вона розповіла поліцейським, що до оселі увірвався афроамериканець, зґвалтував її, а потім застрелив чоловіка.
Слідчі встановили, що до злочину долучилася сама Джуді та її коханець Томас Артур. Жінку засудили до довічного ув"язнення, а Артура — до найвищої міри покарання. Обоє заперечували свою вину. Під час другого перегляду справи Джуді заявила, що заплатила Артурові за вбивство чоловіка. Після цього її відпустили на свободу. Томас продовжував доводити, що не вбивав Троя.
47-річна Шеррі Стоун, донька Артура, упродовж кількох років намагається домогтися проведення аналізу ДНК крові з місця злочину. Вивчивши справу батька, Шеррі побачила, що до неї не додали аналізу крові, волосся та дрібних частинок тіла з місця злочину. На тілі загиблого також не знайшли відбитків пальців Артура. Проте губернатор штату не погоджується провести аналіз ДНК.
— Я не розмовляла з батьком понад 15 років. Думала, що він справді винний. Адже його арештували не вперше. 1986-го він намагався втекти із в"язниці та застрелив охоронця, — розповідає Шеррі. — Але я уважно вивчила всі документи й не знайшла жодного доказу проти батька. У день злочину в нього було вагоме алібі.
Жінка каже, що на юридичні послуги витратила майже весь сімейний бюджет. Вона з родиною переїхала жити до іншого штату.
— Ми з чоловіком на межі банкрутства. Але він мене розуміє та підтримує. Така нечувана несправедливість не може не обурювати.
8 
35413
Коментарі
1