Минулого тижня у столиці Індії Делі відбувся Світовий туалетний саміт. На нього приїхали 170 делегатів із понад 40 країн.
Учасники саміту обговорювали, як забезпечити близько половини населення світу місцями для справляння фізіологічних потреб. Адже близько 2,6 млрд людей на землі не мають доступу до безпечних та гігієнічних туалетів. ООН планує до 2015 року зменшити їх кількість удвічі.
Ця проблема — дуже актуальна для Індії. 700 млн жителів цієї країни не мають доступу до туалетів. Сотні тисяч людей працюють прибиральниками нечистот за своїми співгромадянами на вулицях та у відхожих місцях.
— Коли я вперше вийшла на роботу, мені був 21 рік. Стояв нестерпний сморід, від якого мені стало погано. Я знепритомніла і впала у стічну канаву, — говорить Шарадах, прибиральниця з передмістя Делі. — Ніхто не підійшов, щоб допомогти мені піднятися. Я була вся в нечистотах. Сиділа серед усього цього і плакала, аж поки не прийшов хтось із моєї родини. Я почувалася настільки огидно, що цілий день не могла їсти.
Прибиранням відходів займаються переважно представники найнижчого прошарку індійського населення, які не належать до жодної з чотирьох суспільних каст. Їх вважають недоторканими й уникають будь-яких контактів із ними. Через це вони не можуть знайти іншої роботи.
— Якось у дитинстві бабуся покарала мене за те, що я доторкнувся до жінки з недоторканих у моєму селищі у штаті Уттар Прадеш, — говорить Біндешвар Патхак, голова індійської неприбуткової громадської організації, що бореться за покращення санітарних умов. — Бабуся примусила мене проковтнути екскременти корови, випити її сечу та скупатися у річці Ґанґ, щоб очиститися від скверни.
Пізніше Біндешвар Патхак протягом трьох місяців жив у спільноті збирачів нечистот. Там його особливо вразив випадок жінки, яка нещодавно вийшла заміж. Чоловік примусив її чистити туалети. Останні 30 років Патхак займається визволенням недоторканих від такої праці. За його сприяння відкрили мережу дешевих громадських туалетів із вигрібними ямами.
2 
35413
Коментарі