19-річна темношкіра американка Темпест Хендерсон зі штату Флорида залюбки ласує милом і пральним порошком. За тиждень може з'їдати до п'яти шматків. Каже, у неї залежність від миючих засобів, як в інших — від солодощів.

— Пам'ятаю, як спробувала вперше пральний порошок, — розповідає Хендерсон. — На смак був солодкуватий. Мені дуже сподобався. Одразу "присіла" на нього.

Темпест Хендерсон вчиться на медсестру. Давно знала, що їсти побутову хімію небезпечно, але не могла відмовитися. Окрім проблем із травленням, це могло підвищити кислотно-лужний баланс крові. Попереджувальні написи на коробках дівчина ігнорувала. Щодня зранку, коли чистила зуби, дозволяла собі кілька разів лизнути порошку.

— Якось у душі зловила на язик кілька мильних бульбашок, — згадує. — Засмакувало. Потім уже відрізала від мила шматки і смоктала, як цукерки. Найбільше любила зелене ароматизоване. Поївши мила, почуваюся чистою не тільки зовні, а й зсередини.

На порошковій дієті Темпест сидить шість місяців. За порадою батьків звернулася до лікаря, той виявив рідкісну хворобу. Хворі з таким діагнозом мають апетит до неїстівних речовин. Через брак мінералів їдять крейду, ковтають дрібні металічні предмети й скло. В історії хвороби Темпест написали: симптоми викликали стреси. У дівчини почалися нервові розлади, коли її покинув хлопець. Потім поступила до коледжу в Канзасі й сумувала за домівкою. Їла побутову хімію саме тієї марки, якою пере мати.

Тепер Темпест уникає бувати в місцях, де є мило. Родина почала користуватися лише рідким.

×