У грузинському місті Горі до окупації жило 60 тис. людей. В"їжджаємо сюди в суботу з колоною перших біженців, які повертаються додому після того, як росіяни вирушили у бік Цхінвалі. Російські солдати віддають честь пам"ятнику Сталіна на центральній площі міста — колишній керівник СРСР тут народився. На обочині "присіли" дві розбиті вигорілі грузинські вантажівки, трохи далі — спалений грузинський "бетеер".
Ще до обіду з Тбілісі до Горі вирушають 30 маршруток і кілька сотень машин. Уздовж дороги смітники завалені битим склом — у місті майже не залишилося цілих вікон, дірки прикриті простирадлами. На в"їзді розбомблені три багатоповерхівки, одна спалена, а від іншої лишився фундамент. Будинки стояли поряд із танковою частиною, яку атакували росіяни.
— У приватному будинку загинула вагітна жінка, — розповідає татарин Василь Ібадєєв, який уже 30 років мешкає в Горі. Чоловік підмітає бите скло біля свого під" їзду. — Я бачив це на власні очі. Перед тим як упала бомба, жінка поливала квіти. Я їй сказав, що не варто, бо вже сонце сильно пече, вазони попалить. А вона засміялася і відповіла, що в неї легка рука.
— У Горі росіяни розбомбили бавовняний комбінат, три військові бази, замінували поліцію, адміністрацію, прокуратуру і три бензоколонки, — розказує "ГПУ" Леван Папанашвілі, заступник шефа фінансової поліції міста. Він із помічниками на "тойоті" об"їжджає місто і підраховує збитки. — Сапери працювали вночі у п"ятницю й зранку в суботу. Щогодини з Тбілісі привозять гуманітарну допомогу. Працює 12 магазинів.
Електрика і вода у місті є, а газу нема. Гуманітарної допомоги не вистачає. З"ясовуємо, що коли росіяни зайняли місто, зупинилися на покинутих грузинських військових базах. Форму мали поношену, стару, тому одразу перевдягнулися в грузинські камуфляжі й так ходили по місту — із прізвищами грузинських солдатів на грудях.
— Російські солдати ставилися до нас добре, — говорить колишня медсестра 58-річна Ламара Креалашвілі — маленька кучерява жінка з педикюром.
Під час окупації вона з чоловіком, зварювальником Елізбатом, лишилася вдома. Бо хоч і живе в багатоповерхівці, тримає корову і боялася, що її вкрадуть. Ламара стоїть у своєму дворі на вул. Сухішвілі. Біля будинку лежать п"ять бродячих собак, бігають кури, пасеться лоша.
— Росіяни сиділи на військових базах, — продовжує Ламара. — А по місту ходили переважно чеченці, козаки, інгуші та осетини. Останні напідпитку прийшли до нашої сусідки і вимагали сексу. Я послала сусідського хлопчину по патруль, вони приїхали й забрали осетинів. А ще один п"яний росіянин убив у нашого сусіда коня, то заплатив йому 80 доларів. Приносили нам картоплю, моркву — хотіли поміняти на вино чи горілку.
Тетая Гігуашвілі, 36 років, півмісяця ночує в центрі міста у власному магазинчику, де продаються комп"ютери. Жінка боїться, що техніку вкрадуть.
— Мародерів у місті тьма, — сплескує руками. — Кращу школу розграбували. Росіяни забрали з неї кілька стільців. А потім туди цілими родинами ломонулися місцеві. Комп"ютери, столи, стільці вантажили на кілька машин. А тепер їм зручно все спихнути на росіян.
Проте міністр регіонального розвитку Грузії Давид Черчелашвілі запевняє, що цю школу пограбували росіяни і що він бачив це на власні очі.
— Я під"їхав на авто з губернатором, вони саме вантажили парти і стільці. Коли побачили нас, злякалися й утекли. Меблі, техніку потім продають у Владикавказі за два-три рублі. Ми вже внесли кілька позовів у Гаазький і Страсбурзький міжнародні суди, перші слухання призначені на 8 вересня. Відновлювати місто треба щонайменше кілька місяців.
— Саакашвілі подарував місцевому господарству 9 тракторів. Російські військові влаштували перегони на центральній площі. Три машини розбили, а шість забрали із собою, — згадує Георгій Тсабадзе, представник президента в регіоні, до якого входить Горі. — Ночами росіяни просили горілку в людей. Якщо їм не відчиняли, вибивали дверний замок автоматною чергою. Особливо звіріли в останні 3–4 дні: підпалювали на вулиці машини, які не могли забрати з собою. У Горі вони нікого не покалічили. Але в селах Ачабеті, Ередві викрали десятки людей, щоб ті рили могили для загиблих осетинів і росіян, а потім використовували їх як робсилу. Там спалені дотла будинки, люди гниють на дорогах та в машинах. Загиблих найбільше поблизу Цхінвалі — у населених пунктах Великий Ільяхві, Тамарашені, Ередлі, Нікозі. Кого могли — поховали на кладовищах. А більшість прикидали камінням біля доріг. Хіба це люди, якщо вони навіть шпиталі обстрілюють, обкрадають церкви?
Електрика і вода у місті є, а газу нема. Гуманітарної допомоги не вистачає
— Шпиталям у Горі ніхто не заважав працювати, — каже Зураб Джалабадзе, 54 роки, представник міністерства охорони здоров"я в регіоні. Він тільки-но вийшов зі свого джипа, іде на зустріч до мера й не чув слів Тсабадзе. — Горійський шпиталь лікував усіх: грузинів, росіян, осетинів. Розбиратися, хто є хто, часу не було. Правда, одного лікаря-травматолога вбило осколком бомби. Він саме вийшов покурити, хоча всіх попереджали, що це робити небезпечно.
У Горійському кафедральному соборі правиться служба. Отець Гедеон, у миру Реваз Гордадзе, стверджує, що росіяни церкву не грабували.
— Але, — зауважує, — в єпископа Андрія вкрали мобільний телефон і дві машини — його власний джип і церковний.
Запитуємо, як церква ставиться до того, що російські православні стріляють у своїх братів по вірі.
— Із московськими духівниками у нас прекрасні взаємини. А в те, що російські військові прийшли нас ображати, ми й досі не віримо. Це якась помилка, — додає отець Гедеон.
8 
35413
Коментарі