Голова комітету із захисту прав людини та національних меншин Олена Тевторадзе, 69 років, — представник правлячої більшості, що підтримує президента Михаїла Саакашвілі. Інтерв"ю призначає в парламенті.

Там порожньо — лише кілька охоронців. Стіни обшарпані, подекуди лущиться фарба. Килими на підлозі старі, дерев"яні підвіконня потріскалися.

Тевторадзе виходить із кабінету — невисока, сива, струнка. Кутається в пальто і шалик.

— У нас ще не включили опалення, воно запрацює з 15 листопада. Тож можете теж не роздягатися, — каже Тевторадзе. — Як ви оцінюєте заклик Віктора Ющенка до громадян України утриматися від поїздок до Грузії?

Ну я ж тут...

— Завжди в Грузії до України були особливі почуття. І після розпаду СРСР. Навіть Едуард Шеварднадзе хотів замінити російські миротворчі сили в Грузії українськими. Там, де стоять російські миротворці, панує корупція. У нас до них великі претензії. Натомість є довіра до вас. Вона ще більше зміцніла у зв"язку із дружбою між Віктором Ющенком й Михаїлом Саакашвілі. Під час революції троянд ми відчували, як за нас уболівали українці. А під час помаранчевої революції ми вболівали за Україну. Тому заява Ющенка нас збентежила.

Пані Тевторадзе вибачається, дістає тонку дамську сигарету, закурює. Дим пускає вбік.

Чи не пригадаєте, в якій ще демократичній країні світу запроваджували в подібних випадках надзвичайний стан?

— Не знаю аналога. Події 7 листопада (того дня влада із застосуванням сили розігнала кілька десятків тисяч мітингуючих у центрі Тбілісі. Вони висунули п"ять вимог, в тому числі позачергові вибори президента. — "ГПУ") застали мене в Берліні під час круглого столу щодо заморожених конфліктів. Я бачила, як у європейців кардинально змінилося ставлення до Грузії. Ще 5–6 листопада говорили — мовляв, яка демократична країна, люди вийшли на вулицю, поліція їм не заважає... І раптом сталося це. Воно погано відіб"ється на іміджеві Грузії.

Співрозмовниця зітхає, скидає довге пальто. Дивиться на обігрівач, що стоїть біля крісла, міркує:

— Почали говорити: уряд Грузії не впевнений у своїй стабільності. Але давайте не забувати, що наш сусід, Росія, ставиться до суспільного ладу Грузії — не хочу казати: до грузинського народу — досить агресивно. Москва робить усе, щоб перешкодити вступові Грузії в НАТО. А це дуже треба для нашої стабільності. Надзвичайний стан запроваджено, щоб не дати можливості недружнім силам Росії щось іще в нас спровокувати.

Вам дискомфортно в умовах надзвичайного стану?

— Найбільше незручно за імідж Грузії.

Свою зарплату в дев"ять тисяч гривень вважає завеликою

А на побутовому рівні? Третій день не можна потрапити в театр, нічний клуб, у галерею...

— Я так рідко ходжу в театри... Частіше доводиться бувати в поліції, прокуратурі, в"язницях, — пані Тевторадзе зітхає, випускає дим. — От від вас уперше чую, що закрито театри й галереї. Ну, оскільки в мене внучка студентка, знаю, що скасовано заняття у вузах. Телебачення скоротило політичні програми. Це мене теж бентежить.

Як гадаєте, хто виходив на мітинг із протестом проти вашої влади?

— Люди, які дуже бідують. У кого низькі зарплати, пенсії...

Серед них були біженці з Абхазії, Південної Осетії?

— Так, — голова комітету на секунду замислюється і твердо повторює: — Так.

Можете уявити такий собі "український варіант": на дочасних президентських виборах переможе кандидат від опозиції, а ваша коаліція контролює парламент?

— Не можу. Бо не видно того лідера, який був би рівнозначний Михаїлові Саакашвілі. Якщо при Шеварднадзе можна було говорити про якісь конкурентні фігури, то нині їх немає.

А Шеварднадзе не повернеться?

— Ні. Це виключено. Народ за нього ніколи не проголосує. Та він і не погодиться.

Наскільки можна бути впевненим, що за домінування однієї політичної сили вибори пройдуть чесно?

— При президентстві Саакашвілі ми проводили кілька виборів. Наприклад, у місцеві органи влади. І спостерігачі не відзначали особливих порушень, лише технічні. Сподіваюся, що й наступні будуть прозорими й легітимними. Це, насамперед, потрібно самому президентові. Народ Грузії не потерпить, щоб його голоси украли.

Але на площу виходити тепер страшно. Люди вийдуть, а їх — кийками?

— Було б зрозуміло, якби люди захищали вкрадений голос. Та опозиція виступила з незрозумілими вимогами. Якщо в перші дні вони поводилися ще більш-менш стримано, то потім.... У телевізорі — матюки суцільні. Це кошмар.

Ну не газом же за це?

— Ні. Коли це робить пересічний громадянин, зрозуміло. Але коли ти є лідером партії?

Хто з лідерів матюкався?

— Я вже не пам"ятаю точно... Але це виходило за будь-які рамки. Та я впевнена: все буде зроблено так, щоб не викликати в людей протесту після виборів.

Наостанок розмовляємо про сім"ю, статки. Олена Тевторадзе живе у старому районі Тбілісі у приватизованій квартирі. Її триповерховий будинок після землетрусу 2002 року було оцінено держкомісією як аварійний. Сама, без чоловіка, виховала сина Костянтина. Він працює в міністерстві економіки Грузії. Невістка за освітою лікар, нині не працює. Онук уже дорослий, закінчив університет, працює в банку. А онука навчається в університеті на менеджера з туризму.

Власної машини у глави комітету парламенту Грузії з прав людини немає, лише службова. Свою зарплату в 2600 ларі (майже 9000 грн) вважає завеликою. Одержує також картки для оплати мобільного зв"язку в межах до 100 ларі (315 грн) на місяць. Грузинські парламентарії не отримують путівок на відпочинок, оздоровчих. І ще багато іншого, від чого лише збираються відмовитися їхні українські колеги.

×