— Іще пару років тому соціальний вибух у Єгипті видавався неможливим, — каже президент Центру близькосхідних досліджень Олександр Богомолов, 47 років. — Хоч передумови для цього існували давно. Авторитарний режим Хосні Мубарака тримається 30 років. Людям урвався терпець, оскільки Єгипет став поліцейською державою. До того  у країні досі діє надзвичайний стан, оголошений 1981-го після вбивства попереднього президента Анвара Садата.

Як ці події пов'язані з протестами в Тунісі?

— Хвиля протестів прокотилася по всьому арабському світу. Завдяки тональності, яку обрали арабські супутникові телеканали, експерти, опозиційні політики, люди побачили в туніських подіях "вікно можливостей". Туніс — теж поліцейська держава, у якій важливу роль відіграють військові. Але туніський приклад показав, що будь-яка поліцейська держава після якоїсь риски не здатна чинити опір народові. Єгиптяни зрозуміли: якщо їх вийде на вулиці дуже багато, їх не здолати.

Як удалося організувати населення?

— В арабському світі люди гуртуються навколо місцевої мечеті, відчувають себе членами спільноти, часто зустрічаються. Допомагають і міцні родинні зв'язки.

Коли в Каїрі кинули гасло зібрати мільйон учасників, то це не порожні слова. Бо за кожним, хто стояв на майдані, були його родичі, друзі. Активно діяли опозиційні сили, зокрема найбільша громадська організація "Брати-мусульмани". Молодіжні мережеві структури для комунікації використовують інтернет.

З'явилися й лідери. Скажімо, Мохаммед аль-Барадеї, колишній директор міжнародної організації МАГАТЕ і лауреат Нобелівської премії миру, зараз фігурує як головний опозиціонер, хоча до 2005-го був звичайним бюрократом.

Ці революції підігрівають ззовні? Чи є там американський слід?

— Події розгортаються за суто внутрішнім сценарієм. Якби американці могли щось удіяти, то зробили б усе для продовження режиму Мубарака. Це їхній перший союзник на Близькому Сході.

Чи можлива відставка Мубарака? Що тоді буде в країні?

— Мубарак піде доволі швидко. Зараз у Єгипті вибудовують пакт еліт із певними домовленостями із зовнішніми гравцями задля його усунення. Якийсь час у країні можлива анархія, бо все тримається на домовленостях великої маси людей, які не завжди відповідають за свої дії. Усі авторитети підважені. Коли Мубарак призначив віце-президентом керівника спецслужби Омара Сулеймана, то єгиптяни жартували — хто кого призначив. Військовий істеблішмент, який є потужним суспільно-політичним інститутом, нікуди не піде. Він шукає нового формату влади.

У важкій ситуації опинилися єгипетські християни копти. В останні роки ісламісти цькували їх, у Новорічну ніч підірвали їхню церкву Всіх Святих в Александрії. Якщо протистояння між громадами триватиме, християни виїжджатимуть. За останні роки коптська громада в США значно зросла.

Чому Ізраїль боїться революції в Єгипті?

— Він живе в арабському оточенні й має проблеми з усіма сусідами. З 1979-го в нього фактично єдиний союзник — Єгипет. Цих відносин прості єгиптяни не підтримують, як і опозиційні сили. Усе трималося на існуванні режиму Мубарака. Із його падінням Ізраїль може втратити базу навколо себе. Зараз Єгипет допомагає ізраїльтянам блокувати Сектор Газа. Якщо припинить, блокада втрачає сенс. Хиткий мир у регіоні може зруйнуватися.

Чи здатна ситуація в арабському світі вийти з-під контролю?

— Якби Мубарак улаштував Тяньаньмень на центральній площі в Каїрі, то країна стала б некерованою. Єгипет — найбільша держава арабського світу. Там величезний нереалізований потенціал вибуху. Всі арабські суспільства є громадами із зачиненими входами і виходами. Дуже багато голодних людей, відсутні можливості самореалізації. Просто диво, що ці сухі дрова досі не горіли. Тепер можуть запалати.

У яких країнах?

— У Йорданії змінили уряд, в Алжирі ще не завершилася громадянська війна, а в Лівані вона може розпочатися. У Палестині становище людей утричі гірше, ніж у Єгипті, але вони миряться зі своєю владою через конфлікт з Ізраїлем. Проблемною є керованість Єменом, де існують сепаратистські рухи, а терористичні угруповання пов'язані з "Аль-Каїдою".

×