Понад 1,1 млн іммігрантів щороку приїздять до США з країн Південної і Центральної Америки. Але для жителів Нікарагуа "землею, де здійснюються мрії", стала сусідня Коста-Рика.

Тут влада не стримує потік прибульців, а навпаки приваблює переселенців. Адміністрація президента Оскара Аріаса, 67 років, розробила законопроект, що спрощує умови імміграції та надає мігрантам більше прав. Нині вони становлять 10% від 4,5 млн жителів цієї країни Центральної Америки.

— Ми не можемо дозволити, щоб ці люди залишили нашу країну, — говорить виконавчий директор федерації виробників кави Рональд Петерс. — За них як робочу силу велика конкуренція у різних сферах, де потрібна некваліфікована праця.

Громадяни Нікарагуа в Коста-Риці працюють переважно в аграрному комплексі та на будівництві, за що отримують від $1,25 на годину. Вони виконують роботу, на яку не погоджуються люди з середнім достатком. Для збору врожаю кави, який починається у грудні, досі бракує 10 тис. робітників.

Перша хвиля міграції пройшла у 1970 роках. Тоді сотні тисяч нікарагуанців тікали від війни та бідності до більш благополучних сусідів. Марія де Трінідад Кальдерон, 85 років, каже, що її країна ніколи не зміниться. Сьогодні ситуація там така ж складна, як і 15 років тому, коли жінка втекла за кордон. Нині Марія торгує овочами і хоче, щоб її поховали в Коста-Риці.

Сьогодні у країнах, де живуть багато мігрантів, переосмислили їхню роль у розвитку економіки. Конкуренція через робочу силу зростає в усьому регіоні. Наприклад, для розширення Панамського каналу республіці Ель Сальвадор необхідні 8 тис. працівників. У деяких державах іммігранти отримують безкоштовне медичне забезпечення, не платять за навчання дітей у школах.

×