Дмітрій Кабанадзе, 58 років, вибачається і, відповідаючи на телефонний дзвінок, відходить від столу. Повертається похмурий, з рясним потом на чолі.
— Що сталося? — запитую.
Виявляється, його діти і дружина перебувають у небезпеці, а він ніяк не може допомогти.
Дмітрій — власник готелю у старій частині грузинської столиці Тбілісі, навпроти древньої Метехської церкви. Він днює й ночує на роботі. Готель переповнений журналістами з різних країн — вони висвітлюють конфлікт між Росією та Грузією. Увечері багато хто виходить повечеряти на відкриту терасу, над якою звисає зелений виноград. Його грона виглядають так смачно, що мешканці часто запитують, чи це не декоративні прикраси.
Чому готель має не грузинську назву, а називається якось по-американському (GTM. — "ГПУ")? — запитую господаря.
— Це на честь моїх дітей, — пояснює Дмітрій. — "G" — Георгій, йому 19 років, він навчається на архітектора у політехнічному. "T" — Торніке, йому 17, і він поступив на юриста у нашій філії Московського економічного університету. Якщо його закриють, то треба або до Москви їхати, або до Берліна — там теж є філія. До Берліна краще, бо там його права будуть захищені більше, ніж у Москві. Ну, а "М" — це Марям, донька, школярка, їй 15. Вона добре співає, перемогла у конкурсі молодих виконавців у Польщі. Хоче бути співачкою й одночасно журналісткою.
Дмітрій каже, що діти з дружиною, 45-річною Ельзою, перебувають на морському курорті у Кобулеті. Мовляв, там усе спокійно, їм нічого не загрожує. І раптом цей дзвінок. Родина вирушила до Тбілісі, але тим часом росіяни перекрили дорогу. Рідні Дмітрія мусили повернутися назад.
— Найгірше, що дорога перерізана і я не маю доступу до них. Не можу їх захистити, — каже чоловік у відчаї. — Декому телефонуватиму. Намагатимусь допомогти.
Він добре пам"ятає свого першого постояльця, що заселився після відкриття готелю чотири роки тому. Це був грузин із Москви, який там керує великою корпорацією. Він мав помешкання у Тбілісі, збирався переночувати в готелі лише ніч, доки облаштують дім. Але прожив два тижні — так йому тут сподобалося. Потім у Дмітрія зупинялися й інші впливові люди. Можливо, через ці свої зв"язки він спробує убезпечити дружину й дітей.
Власний бізнес Дмітрій розпочав під час перебудови. Відмовився від керівної будівельної посади і почав виготовляти тазики, целофанові скатертини, кавомолки та інші потрібні у побуті речі. Кілька разів банкрутував. Одного разу — через війну у Грузії на початку 1990-х. Але щоразу починав спочатку. Нарешті він викупив напіврозвалений будинок.
— Мені насамперед сподобався цей район. Готель у старому Тбілісі не міг не приваблювати туристів. Я не помилився, — каже чоловік.
Це був грузин із Москви, який там керує великою корпорацією
Спершу відкрив шість кімнат. Заробляв на них і вкладав гроші у ремонт інших. Тепер GTM — це триповерховий готель із приязною обслугою й Інтернетом у кожній кімнаті.
Після того як президент Грузії Михаїл Саакашвілі приборкав чиновників-хабарників, працювати стало чудово, каже Дмітрій.
— Не знаю як великий бізнес, а малий і середній почали дихати вільно, — продовжує. — Думав, що життя налагодилося і буде все краще і краще.
І ось почалася нова війна. Дмітрій боїться втратити не лише бізнес, а й найдорожче — родину. Він їде кудись автомобілем, потім повертається. Пропонує:
— Випий моєї чачі — дуже міцна і смачна.
Прошу його приєднатися, однак Дмітрій відмовляється:
— Не ображайся, але не можу. Не знаю, якою буде ця ніч. Може, кудись їхати доведеться — забирати своїх. Після випивки я не можу сідати за кермо.
2 
35413
Коментарі