Російський політолог Андрій Окара, 36 років, вважає дії Росії щодо Грузії неадекватними. Бомбардування міст країни та мирних об"єктів можливе лише в разі оголошення війни.
— Росія так жорстко відповіла на грузинську операцію з однією метою: знищити військовий потенціал Тбілісі, — каже Окара. — Фактично йдеться про війну, хоч вона й неоголошена. Це війна двох православних країн за мусульманську Південну Осетію.
За словами політолога, у Росії масові настрої цілком співзвучні офіційній політиці Кремля. Їх можна висловити двома словами: "Добити ворога". Найрадикальнішу точку зору озвучив філософ, неофіційний ідеолог партії "Єдина Росія" Олександр Дугін: "Грузія як держава не повинна існувати". Альтернативні погляди щодо грузинсько-осетинського конфлікту представлені тільки в Інтернеті.
Цей конфлікт ускладнить приєднання Грузії до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Адже Альянс не зацікавлений приймати у свій склад країну, що перебуває у стані фактичної війни з Росією.
За Тбілісі стоять Сполучені Штати Америки й інтереси Республіканської партії
— За Тбілісі стоять Сполучені Штати й інтереси Республіканської партії, що намагається зберегти крісло президента, — продовжує Андрій Окара. — США фактично є одним з ініціаторів цього конфлікту. А от в Україні він радикально збільшить кількість прихильників вступу країни в НАТО.
Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, 31 рік, сумнівається, що США нададуть військову допомогу Грузії. Швидше, вдадуться до політичних важелів впливу через Раду безпеки ООН, НАТО та Євросоюз. Застосовуватимуть також політичний та економічний тиск на Російську Федерацію в рамках Великої вісімки. І на це російське політичне керівництво не зможе не зважати. Економічна еліта РФ інтегрована у світове співтовариство і залежить від Заходу. Там розташовані основні активи їхнього бізнесу, партнери і ринки капіталу й товарів. Тож тиск буде вагомим і вплине на зниження "температури кипіння" у цій гарячій точці.
Росія може розраховувати на підтримку частини країн СНД, Шанхайської організації співробітництва, насамперед Китаю. А також держав, які традиційно проводять антизахідну політику, — Куби, Ірану, Венесуели.
Цей конфлікт позначиться й на українсько-російських відносинах, переконаний експерт. Наша країна продавала зброю Грузії, й російські ЗМІ постійно наголошують на цьому. Відтак Київ обмежений у миротворчих чи посередницьких функціях.
— Варто переглянути нашу стратегію щодо Кавказу і перейти від особистих відносин президентів до більш системної політики, — веде далі Віталій Кулик. — Це дозволить уникнути значних ризиків і втрат.
Одним із мотивів Грузії в цьому конфлікті було її бажання прискорити приєднання до ПДЧ. Однак реакція низки європейських країн — членів Альянсу свідчить про те, що цього може не статися. Зате Тбілісі може домогтися створення певних механізмів своєї безпеки, зокрема появи на території країни американської військової бази. Крім того — активної та прискореної модернізації збройних сил з допомогою деяких членів НАТО.
2 
35413
Коментарі
2